Останній номер газети
Головна » 2014 » Липень » 12 » Золоті руки хірурга
10:36 Золоті руки хірурга | |
 Завдяки посередництву головного лікаря комунального закладу «Вишгородська центральна районна лікарня» Віктора Павленка ми познайомилася з чудовою людиною і фахівцем – хірургом-травматологом Анатолієм Олександровичем Катургою. Враженнями хочемо поділитися і з читачами «Слова». Привід, здається, дуже вагомий. Одинадцятого липня Анатолію Олександровичу – 60 років. Тридцять шість з них він віддав роботі хірурга. 20 останніх працював головним травматологом Вишгородської райлікарні.
– Життя минає миттєво, – мовить із сумом і помітною після операції втомою мій співрозмовник. – Задумаєшся, і пригадати щось надзвичайне – важко… Хіба що перше кохання, народження сина, операційні в різних кінцях планети та безліч операцій. Від хірургічних втручань при так званих панариціях до ліквідації наслідків надскладних переломів, травм та численних уражень і поранень. І так із дня в день протягом майже сорока років.
Можна було б багато розповідати про обов’язок, відданість професії, почуття гідності та людяності, однак, насправді, протягом життя про високі матерії наврядчи хтось серйозно задумується – прожите життя, зрештою, концентрується в кількох буденних фразах без огляду на високі прагнення, почесні звання і нагороди… Так і мені здалося б, якби не приватна розмова з трьома пацієнтами.
– Він по суті витягнув мене з інвалідного візка, склавши роздроблені кістки в одне ціле після складного перелому ноги, – розповідає Володимир Савицький. – Невдовзі й милиці залишу. Словом, лікар обіцяє повне одужання після травми. І я йому вірю, бо маю підтвердження від десятків вишгородчан.
– Я сподіваюся лише на Бога та на очі і руки хірурга, – каже молодий пацієнт Віктор Медвідь, який прийшов на «косметичну» операцію ключиці, що вимагає від хірурга також неабиякої кваліфікації.
– Це вже третє покоління наших пацієнтів, – задумливо констатує колега Анатолія Олександровича Михайло Рось. – Уявляєте, часто трапляються пацієнти, батьків та дідусів котрих нам доводилося лікувати в молодості, і старожили ще живі і при доброму здоров’ї. Багато з них ще й досі працюють на виробництві.
Взагалі життя цікава річ. Рутинне чи пригодницьке, змістовне чи пустопорожнє, коротке чи довге дійсно залежить від Бога та кожної конкретної людини. Життя Анатолія Олександровича виявилося змістовним, наповненим найглибшим змістом, бо спрямоване на допомогу людям. В Україні чи в Африці, де також працював хірург, всюди є вдячні пацієнти без огляду на віросповідання або різницю у кольорі шкіри чи уподобаннях.
Юрій ГОРОВИЙ,
Марина ПОГОРЄЛОВА, «Слово»
| |
| Категорія: Вишгородська громада | Переглядів: 561 | Додав: komashkov | |