Міжнародний день людей похилого віку, а в Україні це також і День ветерана – не лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими і милосердними до найповажнішої частини суспільства. Це привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, взаємозв’язку поколінь.
За міжнародною класифікацією особою похилого віку вважається той, хто досяг 65 років. За даними Держкомстату України, кожен п’ятий мешканець – це особа похилого віку, шоста їх частина самотні люди. Половині із самотніх людей потрібна допомога в повсякденному житті, особливо сьогодні, коли для багатьох пенсіонерів основним джерелом існування є пенсія, розмір якої не забезпечує нормального життя. Понад  80% з них вимушені існувати нижче межі бідності, що аж ніяк не може забезпечити достойної якості життя. На обліку в органах соціального захисту населення України нині знаходиться близько 15 мільйонів пенсіонерів. В Україні мешкає 2 млн 700 тисяч малозабезпечених. На жаль, вітчизняне законодавство щодо соціального захисту населення не виконується в повному обсязі.
Дуже важливою, на думку медиків, є потреба більш активного використання виробничого і творчого потенціалу тих, кому за 60. Завдяки цьому суспільство дає можливість особам пенсійного віку подолати складну психологічну межу старості, поставитися до неї як до особливого періоду життя, бути корисними і потрібними. Солідний вік – це і вершина професійної майстерності, адже є багато професій, де неможливо замінити досвід і знання, які отримуються тільки з віком. Окрім того, працюючі пенсіонери, як платники податків, зменшують тягар соціальних витрат, що через низьку народ­жуваність все важчає на плечах молодших поколінь. 
Ми мало замислюємося над тим, хто ж такі «особи похилого віку», чим маємо завдячувати їм. Передусім, це люди, які піднялися на найвищі вершини життя, з яких воно бачиться більш реальним, без зайвого романтизму властивого молоді. Їхнє найбільше багатство – досвід, знання, вміння, мудрість. Цього ми не маємо забувати. Це різні покоління українців, які ціною неймовірних зусиль відбудували ту країну, в якій ми нині живемо і користуємося результатами побудованої матеріально-технічної бази. Хтось може сказати, що, мовляв, не те побудували. Що ж, може бути, але нехай критики побудують краще. 
Нинішні «літні люди» є останніми носіями класичної культури ХХ століття – того часу, коли у повазі були честь, вихованість, толерантність, високий професіоналізм, відданість професії – ті духовні якості, завдяки яким вони гідно пройшли крізь життя. На жаль, життя швидкоплинне і з кожним роком ветеранів – живих свідків подій, стає менше. 
У приміщенні  Вишгородського міського центру художньо-естетичної творчості учнівської молоді «Джерело» з нагоди Дня ветерана відбулися урочисті збори, на яких була присутня голова районної ради Ірина Побідаш. Також відбувся і святковий концерт.
 – Цей день є виявом поваги суспільства до людей старшого покоління, носіїв кращих трудових традицій та духовних скарбів. Це хороша нагода уважніше поглянути на проб­леми літніх людей, задуматися над шляхами їх вирішення. І це гарний привід ще раз подякувати ветеранам війни та праці, нашим батькам і матерям, старшим друзям і колегам, які передають нам свій безцінний життєвий досвід і є взірцем для наслідування молодим поколінням, – наголосила у своєму виступі голова районної ради Ірина Побідаш.
З вітальними словами та побажаннями, у першу чергу здоров’я та довголіття, до присутніх звернулися представники громадських організацій та благодійних фондів. Хору ветеранів, який виступив на святковому концерті, вручено цінні подарунки та новий реквізит для подальшого розвитку самодіяльного колективу і вдосконалення майстерності.

Олексій ПАВЛЕНКО, ветеран праці