Вишгородська районна організація ветеранів об’єднує майже 25 тисяч ветеранів війни,праці і Збройних сил України. У них багато спільного – поважний вік, складний життєвий шлях, яким пройшли у роки своєї юності, трудовий досвід і мудрість людей з непростою долею.
 А біографія кожного – книга з своїм неповторним сюжетом. Різні пам’ятні дати іноді спонукають мовби заново переглянути тривожні, хвилюючі сторінки життя. Саме роздуми про пережите у ювілейний день славного ветерана Петра Мартиновича Головка поведуть стежками життєвих випробувань.
 Народився 1 липня 1927 року в селі Вища Дубечня в простій селянській родині. Перші зерна любові до рідної землі, слова, пісні посіяні в юному серці щирими, працелюбними батьками. Жага до знань, бажання пізнати світ і себе в ньому привели сільського хлопчину у Київське військове училище зв’язку. Відповідальність і вірність обраному шляху розширили географію Петра Мартиновича. Він гідно ніс службу в Австрії, Білорусії, Німеччині, тривалий час cлужив у Десні Чернігівської області. 
Війна також вписала рядок у його біографію – у складі 786-го батальйону аеродромного обслуговування з грудня 1944 року по лютий 1945 року Петро Головко разом з побратимами відстоював рубежі рідної країни. 
Полковник у відставці залишився активним і на мирному шляху, вірним сином Вишгородської землі. Працював у районному ДОСААФ, інженером з техніки безпеки Київського управління експлуатації Київського і Канівського водосховищ, інженером з техніки безпеки організації «Голубий Дніпро».
 Петро Мартинович на будь-якій посаді залишався активним громадським діячем, долучався до розв’язання різних питань розвитку міста і району. Тож не випадково тривалий час (2004-2006 роки) він – голова міської ради ветеранів, а з 2006 по 2015 рік очолював районну організацію ветеранів. Переймався проблемами найбільш обділеної категорії людей: пенсіонерів, ветеранів праці і війни, Збройних сил України. Питання пільгового обслуговування людей поважного віку, різні життєві ситуації спонукали невгамовного ветерана звертатися до міського й районного керівництва, а також надсилати запити у вищі інстанції.
 Закономірно, що не залишалася непоміченою виробнича і громадська активність Петра Мартиновича. Його нагороджено орденами Великої Вітчизняної війни III ступеня, Богдана Хмельницького III ступеня, медаллю «За перемогу над Німеччиною», ювілейними медалями. Грамотами обласної і районної держадміністрацій відзначено ювіляра за активну життєву позицію, відстоювання інтересів ветеранів і патріотичне виховання підростаючого покоління. Петро Мартинович – Почесний громадянин Вишгородського району, Почесний ветеран України. Напередодні ювілею Петро Мартинович отримав відзнаку від Вишгородського міського голови Олексія Момота. 
Ветеранська районна організація також щиро вітає із славною датою непересічну людину, активного громадського діяча, мудрого наставника і вчителя. 
Шановний Петре Мартиновичу! 
Бажаємо Вам ще багато протоптати стежок у доброму здоров’ї, оптимістичному настрої, з гумором і новими задумами!

Таміла ОРЕЛ,  за дорученням Вишгородської районної організації ветеранів