Головна » 2013 » Травень » 11 » Вірність життєвому кредо
10:45
Вірність життєвому кредо
«На порозі восьмого десятиліття все частіше згадуються чиїсь мудрі слова про те, що життя складається з хвилин, яких безліч на початку, згодом їх стає все менше й менше, пізніше – геть не залишається… Тож я звик дорожити хвилинами. Намагаюся жити так, щоб ні про що не жалкувати, дивитися лише вперед. Не озиратись! Життя занадто коротке, щоб прокидатися з жалем або соромом перед собою і людьми, яким Бог дозволяє служити». 

Вихоплені з контексту розмови з Валерієм Петровичем Чорнобаєм слова стали розгорнутим гаслом всього його життя. Сорок другий рік пішов з того часу, коли молодий випускник Харківського медичного інституту вперше переступив поріг сільської амбулаторії і відразу став головним лікарем Катюжанської медамбулаторії. До цього був тривалий пошук себе улюбленого в гущі людей, професій та різноманітних явищ. Після закінчення Димерської середньої школи юнак встиг освоїти ряд робітничих професій. Працював слюсарем, будівельником, кранівником. Та остаточно визначився лише в армії. Там і переконався у правильному виборі професії лікаря. Майже фізично відчув покликання. Заклик з середини робити добро, тамувати біль, дарувати радість оновленого життя. Шкода, що не всі лікарі цим керуються попри клятви, дипломи і категорії. Можливо, саме через оте покликання і немає вихідних у Валерія Петровича, бо люди звертаються за допомогою або порадою і поза межами службового кабінету та розкладу роботи амбулаторії. 

– Поганому лікарю у цьому сенсі набагато простіше. Йому не доводиться ховатися від настійливих у проханнях допомогти односельчанам-пацієнтам,– з усмішкою говорить ювіляр. 

– І що, ви для всіх безвідмовний? Але ж це передбачає величезний спектр спеціальних медичних знань, які не може осягнути одна людина, не кажучи вже про ряд незручностей для Вас особисто… 

– Наявність значних теоретичних знань і відрізняє справжнього лікаря від народного цілителя або, як кажуть в народі, знахаря. Від природи людина може отримати неабияку чутливість пальців, здатність передбачити потенційну хворобу тощо… А от знання анатомії, фізіології, гістології, фармацевтики можуть здобуватись лише тривалою і наполегливою працею, хоч і це не гарантує якісної лікарської підготовки. Є ще, очевидно, щось таке, що відрізняє справжнього лікаря від ремісника. Що стосується лікарської широкопрофільності, то я вважаю, що явище це нормальне, адже обслуговування сімейними лікарями, до чого ми так прагнемо, проводяться протягом цілого життя пацієнта і до «вузького» спеціаліста пацієнт потрапляє з «рентгенівським знімком», що відображає можливу причину захворювання, а це, в свою чергу допомагає у боротьбі і з її наслідками, і з самою причиною хвороби. 

Розмовляючи з Валерієм Петровичем Чорнобаєм я з подивом дізнався, що не дивлячись на скрутні для держави часи фінансової кризи, разом з Катюжанським сільським головою Лідією Заводською, затіяли небайдужі люди капітальний ремонт приміщення амбулаторії. Знаходяться кошти і на відповідне медичне обладнання. 

– У всьому має бути порядок. Як в армії! – підсумовує Чорнобай. У танкових військах, де проходив я службу молодим лейтенантом, вся робота медичного закладу підпорядковувалася залізним правилам військової дисципліни – матері порядку і свідомого розуміння важливості справи, яку обрав ти за життєве кредо. Ці обов’язкові речі і забезпечують успіх загальної справи охорони здоров’я. 

Відкриття оновленої амбулаторії планується у травні. Що й казати – гідний і бажаний подарунок до 70-річного ювілею завідувачого Катюжанською амбулаторією загальної практики сімейної медицини Валерія Петровича Чорнобая. 

Юрій ГОРОВИЙ, «Слово»
Переглядів: 590 | Додав: komashkov
comments powered by Disqus