Головна » 2013 » Червень » 15 » Вірний шлях
10:35
Вірний шлях
Згадаймо два випадки спотворення совісти: перший – витіснення совісного акту і повне озлоблення душі; другий – зниження совісного акту в процесі пристосовування до компромісів за допомогою довільного викладу і кривотлумачень. Критерієм совісті стає не моральна досконалість акту, а його доцільність. 

Сьогодні розглянемо умови, необхідні, щоб акт совісти був вірним. 

1. Відмовитись від розумувань, узагальнень. Совісний акт – іраціональний. Необхідно відмовитись від будь-яких спроб передбачити наслідки того чи іншого вчинку. 

2. Не забувати про різницю між тим, що є справді добрим, і тим, що виглядає добрим, відповідно до особистих інтересів, схильностей чи уподобань людини. Людина мріє про те, чого бажає, а небажане прагне відігнати геть. На перше місце виходить її емоційне «я», а не промисел Божий. 

3. Ніколи не ставити питання, котрі передбачають дилему «або – або»: сказати чи промовчати, робити чи ні, рятувати ближнього чи зберегти своє життя тощо? Такі питання – помилкові й беззмістовні, бо обмежують совісний акт вигаданими кордонами. 

4. Четверта вимога – звертатись до своєї совісти не як дослідник, а як діяч, виконавець Божої волі. Дослідник питає – як краще? Виконавець – як правильно? Як учинив би Ісус у такій ситуації? Або – чи в присутності Христа, я робив би те, що хочу зробити? Звертаємось до совісти не тільки для того, щоб знати, але для того, щоб діяти! Якщо й питати совість, то тільки так: «що мені зробити, щоб здійснити те, що є духовно досконалим»? Два підтексти запитання: вужчий – як діяти зараз, у цей момент, у цих обставинах; ширший – загальна лінія мого життя й поведінки. 

Щоб не помилитись у вужчому, пригадаймо Христове «хто вірний у малому, буде вірний у великому». Отже, від простого до складного, від слабкости – до сили. Ширша постановка питання складніша. Тут треба і сили характеру, і внутрішньої свободи. Одним словом – сформованої особистості. Однак така особистість, пізнавши, що таке правильний совісний акт і вміючи правильно його здійснити, нехай не забуває про небезпеку впасти в доктринерство. Пригадаймо фарисея у центрі храму й митаря попід стіною… Краще сто разів спитати й перепитати свою совість, ніж вимагати від неї загальних правил і рецептів, які, можливо, на загал і є непогані, але в житті їх застосовувати дуже важко. І тут, як завжди, милосердний самарянин перевищить побожних священика й левіта.
 
Головним помічником є молитва. Звернення до Бога просвітлює нас променями благодаті. Навіть якщо наша молитва коротка або недосконала. Зрозуміло, чому так важлива молитва: звернення до своєї совісти – ніщо інше, як особливий вид молитви, бо совість – це внутрішня сила Божа в нас, яка відкривається нам, як наше власне найглибше єство. 

Підсумуємо – справа не в тому, щоб усі люди стали праведниками, що дуже бажане й зовсім не зле, а в тому, щоб кожне нове покоління розчищало в собі й не давало замулюватись джерелам, біля витоків яких знаходиться совість. Кінець цивілізації настане тоді, коли до влади прийде безсовісне покоління. І тут саме час перейти до розмови про родину. 

Федір ВЕЛИЧКО
Переглядів: 441 | Додав: komashkov
comments powered by Disqus