Джеймс Ернест Мейс народився 18 лютого 1952 року у штаті Оклахома (США) – помер 3 травня 2004 року в Києві) – історик, політолог, дослідник Голодомору в Україні. Саме завдяки його дослідженням світ дізнався про Голодомор в Україні.
 «Мене часто запитують: чому саме я, корінний американець, і навіщо це мені було треба? Не раз мені хотілося запитати у відповідь: а що потрібно було мільйонам росіян, євреїв, вірменів, зрештою, українців у цій далекій, Богом забутій країні – моїй Америці? Тому що американські громадяни українського походження вимагали дослід­жень, і мені судилася така доля, що ваші мертві обрали мене. І так само, як не можна займатися історією Голокосту і не стати хоч би напівєвреєм, так само не можна займатися історією Голодомору і не стати хоча б напівукраїнцем».
Джеймс МЕЙС.
Д. Мейс мав серед своїх предків індіанців племені черокі, котрі 1835 року через рішення федерального уряду були змушені переселитися з корінних земель у Північній Кароліні та Джорджії до Оклахоми. У своїй автобіографії саме цим фактом Мейс пояснював своє зацікавлення геноцидами, зокрема Голодомором. 
У 1973 р. отримав ступінь бакалавра істо­рії в Університеті штату Оклахома. Зацікавився російською історією та мовою. Навчання вирішив продовжити в Університеті Мічигану, де познайомився з професором Романом Шпорлюком, котрий зацікавив його історією України та українською мовою. Саме тоді він зосередився на темі українського націонал-комунізму, який, на його думку, був першою спробою побудувати національний комунізм. 1981 року отримав ступінь доктора історичних наук, захистивши дисертацію на тему «Національний комунізм у Радянській Україні 1919-1933 рр.». Завдяки цій праці він став одним із основних американських спеціалістів з історії СРСР та Центрально-Східної Європи.
У 1982 році отримав фінансування Фонду українських досліджень на участь у міжнародній конференції про Голокост і геноцид у Тель-Авіві. На конференції він заявив: «Щоб централізувати повну владу в руках Сталіна, потрібно було вигубити українське селянство, українську інтелігенцію, українську мову, українську історію у розумінні народу, знищити Україну як таку. Калькуляція дуже проста і вкрай примітивна: нема народу, отже нема окремої країни, а в результаті – нема проблем». У 1986-1987 роках Джеймс Мейс був виконавчим директором комісії юристів та істориків при Конгресі США, які повинні були дати оцінку Голодомору 1932-1933 років. Мейс не був членом комісії, проте її часто називали «комісією Мейса», бо саме він займався написанням звіту. У 1984-1985 роках брав участь у гарвардському проекті щодо джерел про Голодомор 1932-1933 років. Організував дослідницьку програму «Усна історія українського голоду 1932-1933 рр.». Згодом свідчення були використані у роботі Комісії США по голоду в Україні та видані у тритомнику. Уже в 90-х роках, за незалежної України, він подарував аудіозаписи (200 годин) безцінних свідчень бібліотеці Верхов­ної Ради України. 
За своє коротке життя, 52 роки, він встиг зробити дуже багато. Це завдяки йому світ дізнався про цю жахливу трагедію українського Голодомору. Мейс – автор і упорядник кількох книжок, зокрема, «Усної історії» (три томи свідчень українців, які пережили голод), «Жнива скорботи» (у співавторстві з Робертом Конквестом), багатьох дослід­жень і статей, частина з яких була написана і опублікована у газеті «День», де працював Мейс з 1998 по 2004 рік.
Історична заслуга цього видатного вченого й громадянина полягає не тільки в тому, що Джеймс уперше у світі ввів у науковий обіг величезний обсяг ретельно задокументованих наукових фактів, що стосуються Голодомору. Ще важливіше те, що Джеймс пропускав наш пекельний біль через своє вразливе серце, відчуваючи, що він особисто – і тільки він! – має зробити цю нелюдськи важку, непосильну роботу. «Ваші мертві обрали мене», – ці слова Мейса, віриться, не будуть забуті нашими нащадками. 
26 листопада 2005 року в Україні вперше на державному рівні відзначали День пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій. 33 тисячі свічок цього дня запалили в Києві на Софійській і Михайлівській площах. А скільки свічок пам’яті цього дня запалили по Україні – не знає ніхто. Нагадаємо, що в листопаді 2003 року, напередодні 70-х роковини Голодомору, вшанувати пам’ять жертв страшної трагедії запалюванням свічок запропонував саме Джеймс Мейс. 
21 травня 2006 року, у День пам’яті жертв комуністичних репресій і голодоморів, Президент України Віктор Ющенко офіційно заявив про створення Інституту національної пам’яті. Ідею створення Інституту ще дванадцять років тому подав Джеймс Мейс.  «…Мною керує велика тривога за майбутнє України, за долю її незалежності й державності. Але найголовніше сьогодні питання – як захистити націю і суспільство від політичної, економічної, ідеологічної та психологічної атаки. Як захистити Україну. Як її зберегти. Одним із важливих (а я особливо вважаю, що, можливо, найважливішим) пунктом самооборони суспільства може й повинен стати народний Інститут дослідження геноциду України». 
Найбільшою пам’яттю про Джеймса Мейса буде те, щоб українці добре знали свою історію. Жива пам’ять – міцне коріння для того безсмертя, яке заслужив від українського народу Джеймс Мейс своєю титанічною роботою над найбільш трагічною сторінкою нашої історії.

Підготував Олексій МОТОЗЮК, «Слово»