Україна – неповторна країна, із своїм колоритом і оригінальністю. Її простори настільки широкі, що мало буде й року, щоб відкрити її для себе. Але членам клубу «Золота осінь» для цього не треба їздити по всіх областях. Бо випала нагода ознайомитись з історією, культурою України, так би мовити, одним махом – відвідати Музей народної архітектури та побуту, розташований у селі Пирогово на околиці Києва.
 Схожі музеї є в Ужгороді, Переяс­лаві-Хмельницькому, Львові та Рівному, однак музей у Пирогово найбільший у Східній Європі – розташувався на 150 гектарах, на яких представлені майже 100 будинків, є церкви, млини, кузні, сільська школа і більше 320 експонатів народного побуту, привезених сюди з усіх куточків України. Кожен експонат унікальний, адже деяким із них більше 300 років. 
 Загальна довжина екскурсійного маршруту складає 12 км. Це експозиції Полтавщини, Полісся, Карпат, Слобожанщини, Середнього Придніпров’я, Поділля та Півдня, розташовані в дивовижному ландшафтному парку з чудовою природою. Смерекові ліси Закарпаття чергуються з вишневими садками Полтавщини, пахучі поля Поділля межують з тінистими болотами Полісся. 
 Прогулюючись по території музею ми бачили розмаїття будинків. Кам’яні споруди відмінно вписуються в ансамбль білих хатинок із солом’яними дахами і золотистими дерев’яними зрубами. У ХVІІІ столітті на берегах річок стояли колісні млини, а на пагорбах – вітряки. Зачаровано дивилися ми на унікальні дерев’яні церкви, адже єдиним інструментом для їх створення служила проста сокира. У церквах служать і сьогодні, для особливо романтичних осіб пропонується провести вінчання, бо вважається, що створена тут сім’я буде щаслива все життя.
 На дорогах Пирогово тільки пісок, але ми зрозуміли, що якби був асфальт, то старе село не було б таким живописним і натуральним. Адже серед усіх храмів, церков, будиночків та іншої атрибутики українського побуту тут живе дух старовинних легенд і повір’їв нашого народу.
 Надзвичайно цікаво заходити в старі хати і дивитись на речі, якими кожного дня користувались наші пращури. А біля кожного будиночка ростуть квіти, сонечка, чорнобривці. В садибі онуки старшого брата Тараса Шевченка зберігаються особисті речі та фотографії, які належали сім’ї Кобзаря.
 На території музею є корчма, яка приваблює відвідувачів незрівнянними ароматами споконвічних українських страв та пропонує спробувати справжню українську горілку. Але, стомившись, ми сіли перепочити в затінку  та перекусити своїм, домашнім.
 Одним словом, Пирогово – надзвичайно цікаве і захоплююче місце, де ходять кози, на галявинах пасуться коні, пахнуть сади, відчувається наш козацький дух, велика українська душа.
 Доречно згадати слова Олександра Довженка: «Мені жаль розлучатися з тобою. У тобі так гарно пахло давниною, рутою-м’ятою, любистком, і добра щедра піч твоя пахла стравами, печеним хлібом, сушеними яблуками і сухим насінням… А на покутті, понад столом, Бог у срібних шатах, і Шевченко, і козак Мамай…».
Члени клубу «Золота осінь» щиро дякують голові районної організації ветеранів Тамілі Орел за цікаву, змістовну подорож, а Роману Буковському за наданий транспорт.

 Людмила БОЛДИРЕВА, за дорученням членів клубу «Золота осінь»
Фото Лариси КРАДОЖОН