Головна » 2013 » Листопад » 9 » Славний бойовий шлях сапера
12:17
Славний бойовий шлях сапера
Війна залишає глибокі сліди, як на землі, так і в серцях людей. Але земля швидше заліковує свої рани, ніж людська пам`ять. Бо пам`ять  береже все: і гіркоту поразки, і радість перемог, і подвиги живих героїв і загиблих на полі бою…  Ми кажемо «вічна пам`ять», коли маємо на увазі пам`ять людську, ту, що болем та радістю живе в наших серцях. Вона робить нас духовно краще та сильніше. Скільки б не знімали фільмів про війну, не писали книг, віршів та пісень, ніколи не наступить час, коли можна сказати: «Достатньо, уже все сказано…».

Хочу розповісти про свого земляка, який захищав нашу землю наближаючи День Перемоги. Це  – Герой Радянського Союзу Дмитро Пилипович Богдан. Він народився 23 вересня 1915 року у квітучому українському селі Валки Києво-Святошинського району (зараз село Нові Петрівці Вишгородського району). Саме тут прожило не одне покоління Богданів і  мешкає його рідня й сьогодні. 

Маленький Дмитро любив слухати розповіді батька про бої Першої світової війни та битви з біляками у громадянську. Особливо цікавило його облаштування окопів, траншей, бліндажів, мінування та встановлення колючого дроту. 

Після закінчення семирічної школи  Дмитро Богдан  поступив на курси бухгалтерів у Києві, потім працював у Пірново бухгалтером.

Восени 1936 року його призвали на службу до Червоної Армії у Київський понтонний полк. Через рік здійснюється давня мрія Дмитра Богдана – він стає курсантом Ленінградського військово-інженерного училища. У 1939 році, після закінчення училища, його призначають командиром саперного взводу.
22 червня 1941 року війна порушила мирне життя. З перших днів Великої Вітчизняної Дмитро Богдан був на фронті, де пройшов славний бойовий шлях від командира взводу до командира окремого саперного батальйону.

Під час битви за Правобережну Україну капітан Богдан командував 565-м окремим саперним батальйоном 294-ї стрілкової дивізії, що брала участь в Умансько-Ботошанській операції у складі головного угрупування фронту і нанесла удар з району Звенигородки на Умань. Саперний батальйон під командуванням Богдана  здійснював постановку протитанкових мін на танконебезпечних напрямах.

Війська вермахту покладали великі надії на те, що, сильно вийшовши з берегів, Південний Буг зупинить наступаючі частини  Радянської Армії. На правому березі ріки ворог створив систему оборонних споруд. Бійці капітана Богдана зібрали рибальські човни та виготовили плоти, чим забезпечили форсування ріки частинам 294-ї стрілецької дивізії та захоплення плацдарму на західному березі. До кінця дня 18 березня 1944 року дивізія вийшла до річки Дністер в районі села Михайлівка  (Ямпільський район Вінницької області). 

Німці намагалися за будь-яку ціну скинути наші частини в Дністер. Ворожі бомбардувальники безперервно кидали свій смертоносний вантаж на переправу. Сапери Дмитра Богдана протягом двох днів збудували два пороми, чим забезпечили переправу через Дністер нашим частинам.

20 березня ворог кинув у бій свіжі резерви. Битва не вщухала ні на хвилину. Але сапери продовжували переправляти боєприпаси через Дністер. Десятки німецьких пікіруючих бомбардувальників наближались до переправи. Богдан керував завантаженням гармат на пором, і в цей час, здіймаючи стовпи води та землі, посипались бомби. Коли розвіявся дим, бійці побачили біля порому в лозняку нерухоме тіло командира.
Бої продовжувались уже далеко за Дністром. Наша армія гнала ворога на захід. У перших рядах  наступали сапери 294-ї стрілецької дивізії, але їх командира, капітана Богдана поряд з ними вже не було. Його могила знаходиться в с. Михайлівка. Фронтові товариші дали клятву помститися ворогу за смерть командира.  І вони дотримались цієї клятви.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року капітану Богдану Дмитру Пилиповичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно. На його могилі встановлено обеліск та меморіальну дошку. Ім’ям Героя названа вулиця  у рідному селі Нові Петрівці.

В експозиції Національного музею-заповіднику «Битва за Київ у 1943 році» виставлені оригінальні речі Дмитра Богдана, екскурсоводи музею розповідають відвідувачам про бойовий шлях та подвиг нашого земляка. Нещодавно у музеї відбулося відкриття Стіни Пам`яті з барельєфами Героїв Радянського Союзу, уродженців Вишгородського району. Один з героїв – Дмитро Пилипович Богдан.

З кожним Днем Перемоги все менше і менше залишається тих, хто пережив війну, не жаліючи  для її закінчення ні сил, ні здоров`я, ні, навіть, життя. Виросло нове покоління, яке знає про війну лише з книжок та фільмів. Але ми, нащадки, ніколи не забудемо ціну завойованого мирного неба над головою.

Ольга ГУГЛЕНКО, 
науковий співробітник Національного 
музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році»  
Переглядів: 458 | Додав: komashkov
comments powered by Disqus