У Вишгороді, на вулиці Никифора Шолуденка, № 6-г, де мали відкривати пам’ятну дошку співаку і бандуристу, композитору Віктору Лісоволу, зібралась, воістину, справжня культурно-мистецька еліта України – професори, академіки, народні і заслужені артисти, поети і прозаїки. А ще – меценати, які в усі часи підтримують культуру і мистецтво, докладають рук до збереження та розвитку історичної спадщини, керівники районної та міської влади, громадськість.
На фоні поп- та рок-музики складно пробитися на велику сцену українській народній пісні. Але є сподвижники, які не переймаються цими складнощами, а пропагують українську пісню, продукують нові проекти, щоб зацікавити народною творчістю молодь, відмежувати її від непритаманних українському народу вивертів сучасного шоу-бізнесу. Серед таких митців був і надзвичайно талановитий бандурист і композитор Віктор Лісовол.
Народився Віктор Іванович на Полтавщині. Його батько, Іван Гнатович, мав гарний голос і добре співав. Мати, Надія Сергіївна, знала безліч українських пісень, співала їх під гітару. У такій сім’ї і не могло бути по-іншому – народилась надзвичайно обдарована дитина, яка з молоком матері вбирала в себе і розуміння прекрасного, і любов до української пісні, і тривогу за долю свого народу, вміла трансформувати свої настрої у чудові мелодії.
Він не боявся братися за вірші видатних українських поетів Пантелеймона Куліша, Володимира Сосюри, Павла Тичини, Дмитра Павличка, Миколи Подоляна, Володимира Бровченка, Миколи Негоди та інших. Навіть писав пісні на слова Тараса Шевченка! З поетом Вадимом Крищенком у Віктора Лісовола склались особливі стосунки, і у їх партнерстві народилась не одна чудова пісня. Серед них і славнозвісний козацький марш, пісня «Наливаймо, браття, кришталеві чаші», яку багато хто вважає давньою народною піснею.
Вадим Крищенко, поет-пісняр, народний артист України, сьогодні серед тих, хто прийшов вшанувати пам’ять Віктора Лісовола. Саме йому та меценату, голові благодійного фонду «Покоління» Валерію Виговському доручається відкрити пам’ятну дошку.
«Горджуся співпрацею з цією людиною, яка своїм талантом заслужила народне визнання, яка була націлена на те, щоб зберегти і примножувати українську народну спадщину. Саме тому багато його пісень звучать як народні», – сказав Вадим Крищенко. А Валерій Виговський, завдяки якому і стало можливим відкриття пам’ятної дошки та приурочені цій події урочистості, зауважує, що подібні заходи є справжнім вкладом у розвиток національної культури. 
Бо і справді, долучившись до цього дійства, багато хто з тих, хто навіть не знав раніше про Віктора Лісовола, зацікавиться його творчістю, більше приділятиме уваги українським традиціям: «Радію від того, що вдалося реалізувати цей проект. Радію від того, що у мене було багато помічників і серед підприємців, і серед громадськості». Кожен із виступаючих на мітингу з нагоди відкриття меморіальної дошки говорив про значимість фігури Лісовола для української національної культури та доповнював портрет композитора і бандуриста новими деталями. Скажімо, голова Вишгородської райдерж­адміністрації Вячеслав Савенок наголосив, що творчість Лісовола – неоціненний вклад у розвиток і державності, і духовності українського народу. А отець Богдан, настоятель храму святого князя Володимира УПЦ КП, відкрив мало кому відому деталь – охрестився Віктор Іванович у 80 років, але завжди був людиною з Богом у серці, душевною людиною і духовною.
Біля будинку у Вишгороді, де впродовж кількох останніх років жив Віктор Іванович, а тепер встановлена меморіальна дошка, цього суботнього дня звучало чимало пісень і у виконанні професійних музикантів та артистів, і у виконанні самодіяльних колективів. 
«До цього визначного дійства пощастило долучитися і нашому «Золотому віку» – фольклорному колективу, лауреату кількох обласних конкурсів, що працює при територіальному центрі та районному будинку культури «Енергетик», – розповідає директор Вишгородського районного територіального центру соціального обслуговування Наталія Рудько. – Колектив має надзвичайно великий творчий потенціал, широкий репертуар народних пісень та пісень українських авторів, отож і не дивно, що їх виступ глядачі гаряче підтримали оплесками і сприймали на рівні «народних» та «заслужених». Тамара Шевченко, художній керівник колективу «Золотий вік», ділячись враженнями від заходу, розповідає: «Приємно було виступати поряд з маститими артистами. До речі, з гуртом «Козацькі забави» ми вже не вперше на одній сцені. А ось віднині можемо пишатись і знайомством із видатним митцем Вадимом Дмитровичем Крищенком. До речі, він пообіцяв написати для нашого колективу пісню. Це буде «золотий» для нас подарунок».
Ось такі знайомства, взаємозбагачення і співпраця талантів і творять країну, народ і його історію. І саме цьому присвятив своє життя Віктор Іванович Лісовол. 
А ти піснями рід козацький множ,
Тоді нас буде більше, як учора,
Ще й сіра зграя, безбатьківством хвора,
До наших лав пригорнеться також.
Даруй їм, батьку, кобзи пульс і голос
І щирим словом клич у дружнє коло.
Таку посвяту написав Віктору Лісоволу поет-пісняр Борис Списаренко, підкресливши всю глибину його таланту, спроможного об’єднати і зміцнити козацький рід.

Галина МАКАРЕНКО