Головна » 2013 » Червень » 15 » Поки грім не вдарить, світла не буде…
10:43
Поки грім не вдарить, світла не буде…

Ледь не до стихійного страйку довели мешканців Вахівки побутові проблеми, що, як виявилося пізніше, пов’язані були з тривалою хворобою, голови сільської ради Валентини Жарської. Не претендуючи на істину, скажу лише, що більшість проблем і з електрикою, і з транспортом, і з охороною здоров’я оголилися саме завдяки вимушеному «безголів’ю» сільської ради та байдужості мешканців села. 

 
Справа в тому, що на тривалий лікарняний, ще в жовтні 2012 року Валентину Дмитрівну відправила травма. Зламана нога не давала змоги до кінця занурюватися в проблеми села, а люди звикли, що всі проблеми вирішує голова. Побічно це визнає і заступник голови районної адміністрації Олег Міщенко, хоч і вказує на очевидні прорахунки з боку районних транспортних та комунальних служб і обіцяє все з’ясувати і вжити заходів щодо вирішення проблем. Як не дивно, але звиклі до обіцянок люди йому таки вірять. 
 
А почалося все, розповідають селяни, з частого і необґрунтованого зникнення енергії. Ремонтуючи старі мережі «народні умільці» приносили ще більшу шкоду. А спеціалісти відділу районних електромереж лише частково усували несправності, й ненадовго. Закінчилося тим, що ряд приватних домашніх господарств залишилися і без дорогих особистих інкубаторів, і без холодильників, бо миттєві «стрибки» напруги «вирубали» начисто побутові стабілізатори й інше електричне обладнання, за яке селяни платили так важко зароблені власні гроші. Далі загальну проблему подвоїли транспортні питання. Виявилося, що, особливо увечері, відсутнє транспортне сполучення не лише з районним центром, а й з «димерською» трасою, по якій «бігають» в бік Вишгорода та Києва попутні машини. 
 
– Проблем накопичилося стільки, що їх водночас і не вирішити, – констатує Олег Міщенко, – але разом із селянами ми все поступово зробимо, – запевняє він. – головне, щоб відчувалося загальне спрямування для їх подолання та воля, оскільки саме останнього і бракує. Адже як можна пояснити той факт, що і люди, і сільська рада не звертаються до владних структур по фінансову допомогу. Тоді цілу низку нагальних питань можна було б раніше вирішити, враховуючи факт дотаційного утримання цього населеного пункту, при черговому формуванні районного бюджету. Однак цього вчасно зроблено не було. Може через тривалу відсутність сільського голови, а може через нашу українську забудькуватість. Бо хто ж винен у тому, що електроопора давно згнила, а письмових заявок на ремонт не надходить. Невже, щоб на це звернули увагу, необхідно викликати керівника районного масштабу? Всі сподіваються на рядових працівників районних служб. Мовляв, електрики самі побачать і все полагодять. 
 
Може побачать, а може – ні, діючи за принципом «жирафа велика, їй видніше». Час настав такий – щоб для себе щось вирішити, треба в першу чергу самому докласти максимум зусиль. А не чекати поки гряне грім для того, щоб хоча б перехреститися. 
 
Юрій ГОРОВИЙ, «Слово» 
фото автора
Категорія: Вахівська громада | Переглядів: 783 | Додав: komashkov
comments powered by Disqus