У Національному музеї-заповіднику «Битва за Київ у 1943 році»  відбулися урочистості до Дня українського добровольця. Коли почалася воєнна агресія Росії проти України – тисячі синів і дочок України за покликом серця, без офіційної повістки з військкомату, пішли добровольцями на фронт. 14 березня 2014 року понад 500 бійців Самооборони Майдану прибули на полігон у Нові Петрівці. Так розпочався бойовий шлях першого добровольчого батальйону. Українські добровольці стали гордістю українського народу. У воєнному конфлікті на Сході України брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Переважна більшість з них згодом переформувалося у військові частини силових структур. Також є добровольчі формування, що є незалежними й не підпорядковуються жодному силовому відомству.
14 березня до музею завітали учні Новопетрівської ЗОШ №1, учасники АТО, військові, представники органів місцевого самоврядування. Відкрив захід директор Національного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році» Іван Вікован, який привітав присутніх та висловив вдячність воїнам та бійцям-добровольцям, які навесні 2014-го пішли боронити кордони нашої держави. 
Добровольці пройшли пекло найтяжчих боїв – Широкине,  Іловайськ, Мар’їнка, Донецький аеропорт… Починаючи з перших днів антитерористичної операції і до сьогодні організаційну та практичну допомогу бійцям надавали представники органів місцевого самоврядування.
Кадровий військовий Андрій Шуба, який відслужив в армії чотирнадцять років, на фронт пішов добровольцем. Вже 11 травня 2014 року був у навчальному центрі «Десна», у складі новоствореного 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь». У його лавах і пройшов бойове хрещення. Сьогодні Андрія Шубу називають серед тих бійців, які творили подвиги на війні. Проте він нічого надзвичайного у своїх вчинках не бачить. Тому й зазначив, що День українського добровольця передусім спомин про тих, хто не повернувся з війни.
Михайло Кондратюк, боєць ДУК «Правий сектор», пішов добровольцем на Донбас після Революції Гідності, побував у багатьох гарячих точках Донбасу, добре знає ціну мирного життя.
Війна триває вже п’ятий рік, кордони України захищають не лише військові, а й водії, пекарі, волонтери, і, звичайно, лікарі, які виконують свою роботу на передовій. Василь Яковенко багато років  працював хірургом у Вишгородській центральній лікарні.  Пішов на фронт добровольцем. Звісно, хірургом до першої медичної роти Національної гвардії України. Під час боїв під Дебальцевим через їхній шпиталь в Артемівську за один лише день пройшло зо дві сотні поранених. Одним з життєвих кредо Василя Васильовича є вислів: «Щоб врятувати чиєсь життя, потрібно вміти захистити своє».
Військовий комісар Вишгородського райвійськкомату полковник Микола Прибора згадав дванадцятьох загиблих бійців з Вишгородщини, які віддали життя за Україну. 
Присутні хвилиною мовчання  вшанувати пам’ять та подвиг загиблих добровольців. Голова райдержадміністрації Вячеслав Савенок, голова районної ради  Ростислав Кириченко, заступник голови районної ради Марина Ганіцька,  головний лікар Вишгородської ЦРЛ  Іван Клюзко поклали квіти до пам’ятного знаку Невідомому солдату. Отець Олег, протоієрей Козаровицького храму,  проголосив  проповідь, у якій підкреслив важливість миролюбства, віри у Бога та єдність усіх українців, провів поминальну панахиду по полеглих  воїнах.         
День українського добровольця – це свято патріотів, людей, які за покликом серця у важкий для країни час стали на захист суверенітету і територіальної цілісності.

Інф. Національного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році»
Фото Олександра КОВАЛЕНКА