Головна » 2013 » Листопад » 9 » Не залишайтеся байдужими!
12:05
Не залишайтеся байдужими!
Багато віків домашні тварини служать людям як віддані друзі, надійні захисники і помічники. Та у відповідь, на жаль, тварини не завжди отримують належне ставлення до себе – турботу, ласку і тепло. Є люди, які живуть зі своїми улюбленцями і ставляться до них так добре, майже як до членів родини, а є й такі, які, награвшись, як іграшкою, байдуже викидають невинну істоту на вулицю. На жаль, ті, хто викидають за поріг цуценя чи кота, не думають, що прирікають їх на загибель.

Та є таки добрі люди на світі, які присвячують своє життя турботі про таких нещасних, організовуючи притулки для тварин. До них відноситься Олександра Мезінова – власниця притулку «Сіріус», що знаходиться у селі Федорівка Вишгородського району Київщини, і функціонує за благодійні кошти, уже багато років.

– Олександро Вікторівно, що вас підштовхнуло займатися безпритульними тваринами? 

– Те, що дуже багато безпритульних тварин у нашій країні і ними практично ніхто не займається. Держава наша, на жаль, не приділяє практично ніякої уваги цьому питанню. Насправді, це не правильно, адже в кожному цивілізованому суспільстві проблеми людей і проблеми тварин взаємопов’язані. Тому що ставлення людини до тварин визначає її ставлення й до іншої людини.

– З чого починалася ваша діяльність?

– Спочатку я вирішила допомагати іншим притулкам, але їх практично не було, а те, що було – не зовсім влаштовувало мене організацією і ще деякими моментами. Є така мудрість: «Якщо хочеш зробити справу добре – зроби її сам». Так я і вирішила вчинити. Спочатку я створила благодійний фонд «Сіріус». Думала, що коли буде подібна організація, то люди почнуть вкладати якісь гроші, ми зберемо певні кошти і вже будемо займатися безпосередньо притулком. Але люди дуже скептично до цього поставились, і ніяких грошей взагалі я не зібрала. Ніхто не відгукнувся, і я зрозуміла, що мені ніхто нічого не дасть. Тому я розпочала цю справу за свої гроші. Спочатку взяла в оренду корівник і почала потихеньку будувати там вольєри на накоплені кошти. З часом зібралися тварини. Пізніше з’являлися спонсори, які допомагали чим могли. Так помаленьку я почала обростати сподвижниками, волонтерами – людьми, які хотіли мені допомогти у цій справі. 

– Зрозуміло, що вам було дуже важко. А з якими найбільшими проблемами вам довелося зіткнутися? 

– Два рази нас виганяли з насидженого місця. Перший раз в Ясногородці з нами розірвали договір без усіляких пояснень, просто через те, що хотіли продати землю. Ми з 500 тваринами повинні були терміново переїжджати звідти. І добре, що я знайшла ще одне місце в Толокуні. Усе було на нервах, тварини в стресі... Багато чого не вистачало.

Потім почалося: то через рік нас збиралися вигнати, то через два, то через три. Нам хоч і продовжили оренду до 2014 року, але значно підняли орендну плату. Сума для нас майже не підйомна. У нас проблеми і з крупою, і з фаршем для тварин, і з мисками. Не вистачає багатьох речей на потреби притулку, а ми при цьому повинні виплачувати величезну суму за землю. Ті спорудження, які у нас є, важко навіть назвати спорудженнями. Усі вікна і двері вставлені мною, дах теж я ремонтувала. Там абсолютний розвал. Тому ми дуже хочемо звідти повністю переїхати. Але не можемо знайти вантажні машини, бо доводиться оплачувати їх, а це дуже дорого. 

Потрібні люди. Волонтери приїжджають, але тільки по вихідних. Не вистачає кліток для переїзду, будок (частина тварин зараз просто неба). Дорогі ці всі будки. Ми постійно в боргах. 

Мало хто робить щось безкоштовно. Більшість намагається заробити на нас. Добре, що агрофірма допомогла з соломою, правда вистачить не на всю зиму, але на початок вже є. Скоро зима, а у нас не закуплені ні корми, ні дрова, не готові вольєри, не утеплені – ми відкриті всім вітрам.

– Які волонтери вам допомагають і хто ці люди?

– У нас благодійність ще не в моді і волонтерство також тільки розвивається. Хоча вже і так все це на іншому рівні – приїздять різні люди: і бабусі з 80 гривнями пенсії, і бізнесмени, які не гидують прибрати з вольєру, вимаститися кашею, погуляти з собакою. І це означає, що вже росте свідомість людей.

Радує, коли на вихідних приїжджають волонтери. Вони допомагають безкоштовно: ремонтують будки і вольєри, завозять і перевозять тварин, годують їх, солому підкладають, гуляють з собаками, вичісують їх. Я їм дуже вдячна, адже взагалі не знаю, що б ми без них робили.

– Яка кількість тварин зараз знаходиться у вас і скільки їх влаштовано за роки існування притулку?

– Приблизно 1800 тварин, основна частина – собаки, та немало і котів. Влаштовано понад п’ять тисяч тварин. Але більше привозять, ніж влаштовуємо. Краще, щоб було навпаки.

Притулок «Сіріус» створений для захисту тварин і надає можливість кожному не бути осторонь проблем безпритульних тварин. Займатися благодійництвом – означає думати не лише про свої інтереси. Адже благодійність – це крок кожної людини на зустріч своєму розвитку, гармонії зі світом.

Оксана КЕБА

Ті, хто бажає допомогти притулку «Сіріус» можуть звертатися за телефоном (067) 656 70 98. Більш детальна інформація на сайті dogcat.com.ua.

Переглядів: 673 | Додав: komashkov
comments powered by Disqus