Як українізувати бренди та українські інтернет-магазини і чи варто це робити? Чи можна вважати порушниками 10 статті Конституції України російськомовних громадян? Чи варто популяризувати українське? Ці питання вже кілька місяців витають у повітрі, адже мовне питання як кістка у горлі народних депутатів. Розробка трьох останніх мовних законопроектів демонструє зневагу до української мови тих, кому за посадою потрібно бути прикладом для наслідування. Натомість відстоюють права української мови та популяризують Україну з кращого боку прості її сини, які не покладаються на когось, а роблять все власними силами.
Святослав Літинський – один з тих, хто невтомно відстоює своє право на отримання інформації українською мовою. І намагається добитись того, щоб українську у спілкуванні використовували чиновники. Широко відомими стали судові позови Святослава про ігнорування української мови міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим та головою НАБУ Артемом Ситником. У вересні Львівський окружний адміністративний суд за позовом Літинського зобов’язав апарат Верховної Ради перекладати українською всі виступи народних депутатів. 24 жовтня 2016 року Львівський окружний адміністративний суд задовольнив позов Літинського до Міністерства внутрішніх справ з вимогою провести службове розслідування фактів ігнорування української мови у публічних виступах голови Національної поліції Хатії Деканоїдзе.
Святослав Літинський відстоює і права споживачів отримувати інформацію українською мовою. Був випадок із інтернет-магазином «Розетка», де тривалий час не реагували на звернення клієнтів створити україномовний аналог інтернет-магазину і посилались на відмовки: «Сайт у розробці». У законі «Про захист прав споживачів» це називається «дистанційна торгівля», крім зобов’язань давати інформацію про товар, у роз’ясненнях говориться, що інформація, представлена іноземною мовою, вважається не наданою. Тому інтернет-магазини отримує штрафи у розмірі 30% вартості товарів на складі. Якби один магазин хоча б раз заплатив його, то інші магазини через кілька днів чи тижнів ввели б у себе на сайті українську мову, бо ніхто не хоче втрачати такі великі кошти. Натомість зараз ситуація змінилась на краще. Інтернет-магазин «Розетка» запустив україномовний варіант, а топ-десятка брендів, представлених в Україні, ведуть сторінки українською.
Святослав неодноразово зазначав, що потрібно цінувати і берегти національну мову. Українську мову знають усі, бо кожен її вивчав у школі. Для прикладу активіст називає двомовну Канаду і зазначає, що там немає телевізійних програм, які одночасно ведуться двома мовами. Передача йде або англійською, або французькою. В аудіомовленні також нема змішаних передач. В Швейцарії, де чотири офіційні мови, але передач змішаних теж немає. Фактично немає змішування, а є чітке розрізнення. В Україні є мови національних меншин. Їх багато: грецька, російська, білоруська, вірменська. Але всі інші нацменшини, крім російської, на тому ж телебаченні дискримінуються. Єдина мова нацменшини, яка не перекладається – це російська. А чому вірменську перекладають? Ці мови повинні мати однаковий статус.
* * *
Олександр Ткачинський почав популяризувати Україну за кордоном. Відчайдушний мандрівник-автостопер з 16 років мандрує по світу. Проте з часом його мандрівки переросли у щось більше, чим просто випробування себе. Інша країна відкривається не тоді, коли у тебе рюкзак за спиною і фотоапарат у руках, а тоді, коли ти пройшов затишними вуличками з друзями і вони розказали тобі цікаві історії із життя цього міста. Олександр – збирач маленьких історій, які вважає дуже важливими.
Знання про Україну в іноземних друзів Олександра дуже скупі та інколи стереотипні. Для того, щоб розвіяти стереотипи, мандрівник спочатку ініціював переклад сайту «Hitchwiki» українською мовою. І в Європі, і в Америці – це активний портал для мандрівників, але інформації про Україну дуже мало. Тому він взявся за цю благородну справу – підвищувати рейтинг рідної країни серед іноземців. З досвіду мандрівника Олександр зазначає: «До нас переважно ставляться як до країни екстремального туризму та дешевого сексу. Про Київ, наприклад, знають те, що поряд Чорнобиль і туди варто поїхати, а не тому, що тут красива архітектура з давньою історією». Саме це молодий активіст прагне змінити.
Саме так з’являються спільноти людей, які люблять свою країну не як географічні точки, а як місця друзів, пригод і хороших спогадів. «Якби кожен другий з нас побував у Донецьку, то, можливо, зараз українці не мали б неоголошеної війни», – вважає Олександр Ткачинський.
Українцям варто гуртуватися, щоб започаткувати нову світлу і мирну сторінку життя народу, якого об’єднує рідна мова і прагнення стати кращими.

Христина БАРАНОВСЬКА, «Слово»