Спробуємо розібратись в даному питанні з точки зору досконалості самої Конституції зразка 2004 року, а також можливих шляхів її прийняття.

Останнім часом все частіше від опозиції та представників ЄС лунають заклики,  що єдиним варіантом виходу з політичної кризи в Україні – негайне повернення до Основного закону зразка 2004 року. Можливо це й так! Але чи можна на такі дії йти поспіхом, порушуючи при цьому норми чинного законодавства України, а також Резолюції № 1346 (2003) та № 1466 (2005) Парламентської Асамблеї Ради Європи. Зокрема там йдеться про те, що в процесі внесення змін до Конституції України всі положення чинної Конституції, зокрема стосовно процедури внесення змін до неї, мають бути неухильно дотримані при повному враховані рекомендації Венеціанської Комісії.

Крім того, ряд положень Конституції України у редакції 2004 року не відповідають європейським стандартам та були в свою чергу розкритиковані європейськими інституціями. 

Зокрема, відповідно до Резолюції ПАРЄ № 1466 (2005) та висновку Венеціанської Комісії від 13 червня 2005 року неприйнятними з точки зору європейських вимог є положення Конституції України щодо імперативного мандату народного депутата України, порядку формування коаліції парламентських фракцій, збереження за прокуратурою функції загального нагляду та ряд інших положень.

Свого часу, зміни до Конституції розкритикували і нинішні представники опозиції Арсеній Яценюк та Петро Порошенко. 

«Президент не може залишатись осторонь до того, що відбувається зараз в країні. 90% причин довгого парламентського хаосу – є незбалансована конституційна реформа», - наголошував народний депутат Петро Порошенко,  HYPERLINK "http://www.unian.ua/politics/12504-poroshenko-rozpoviv-scho-na-dumtsi-v-prezidenta.html" коментуючи у серпні 2006 року ухвалений парламентом закон, який забороняв Конституційному Суду здійснювати ревізію Конституції.

Зокрема, Арсеній Яценюк в грудні 2009 року, зауважив що «це була конституційна трагедія внаслідок політичної змови. Це було ще одне свідчення того, що з 1996-го в Україні народ не має ніякого відношення до управління своєю державою», - додав він. Також за його словами, така ж ситуація була і 2004 році, коли «країна повністю втратила керованість». «Україна прокинулася вранці з абсолютно новими функціями Президента, з парламентом, який не є парламентом, оскільки зараз не треба 450 депутатів. 5 депутатів вистачає, які є керівниками фракцій», - підкреслив він.

Політики неодноразово заявляли, що змін до Основного закону держави можливе шляхом відміни Конституційним судом України свого рішення від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі про додержання процедури внесення змін до Конституції України. Але попри це, Конституційний Суд України не наділений повноваженнями щодо перегляду та скасування своїх попередніх рішень (перелік його повноважень чітко закріплений у статті 150 Конституції України).

Ще однією причиною затримки є те, що опозиція до цього часу не подала свій варіант змін до Конституції України. Опозиційні фракції запропонували різні варіанти змін до Основного Закону України і публічно вступили в суперечки щодо форми правління і повноважень різних гілок влади та посадових осіб.

Жити тривалий час за Конституцією 2004 року Україна також не зможе. Нам потрібна повноцінна конституційна реформа, яка буде проведена легітимно та відповідно до положень Конституції України.