 24 липня відзначається День рівноапостольної Великої княгині Київської (Вишгородської) Ольги. Чим знаменита наша княгиня? Із величезної кількості різних інформаційних нашарувань про неї за минулі століття найбільш вірогідне і оптимістично близьке до реальності таке. Ніяких автентичних (справжніх) документів того часу натепер не виявлено.
Виклад історії княгині Ольги творився на базі літописних фантазій із народних переказів ченцем Нестором, бо свій (чи не свій?) твір «Повісті минулих літ» він (чи не він?) складав не менше як 170 років після подій, про які він писав. Натепер відомо, що творіння Нестора в тому вигляді, яке було знайдене, у ХVIII ст. сховано за наказом Катерини ІІ і до цього дня не виявлено – мабуть, і там писалось про те, чого не хоче знати Путін і тепер! Крім цього, можна було піддати цей манускрипт вуглецевому аналізу і розвіяти чи ствердити оригінал! На сьогодні підтверджено, що майбутня київська княгиня Ольга стала володаркою Вишгорода в 946 році, який вона як віно (придане) одержала від київського князя Олега Віщого, виходячи заміж за київського князя Ігоря – була ж бо простою сільською дівчиною, дніпровською перевізницею, неграмотною (а хто тоді був грамотним – грамота наша тоді ще не існувала), розмовляла українською. Сільська дівиця Ольга – походженням із Плешкова (сучасна назва поселення Пехів (Полісся). Окрім свого тіла, вона по суті нічого не мала.
А тепер дещо про витоки. Олег (?–912(922+) давньоруський князь, походженням з варяг (норманів (із 879 року князював у Новгороді, патронував малолітнього Ігоря, який був спадкоємцем династії Рюриковичів (Рюрик, Синеус, Трувор). Новгородці їх запросили із-за моря князювати на Русі. Рюрик (*? – 879рр.+) захопив 862 року владу в Новгороді і поклав початок династії Рюриковичів у нас.
Згаданий вище князь Олег (служитель Рюриковичів (882 року оволодів Києвом, вбив Аскольда і Діра – нащадків легендарного Кия, засновника м. Києва, і став там князювати. В часи свого правління в Києві ходив у військові походи, ходив і до Візантії. Російський поет мавританського походження О.Пушкін накропав про нього вірша, де є слова «…Твой щит на вратах Цареграда» – Константинополя (Стамбула).
І ось цей князь (Олег) женить вирослого молодого князя Ігоря (нормана) на нашій дівиці Ользі. Тоді було їй 17 літ. Припущені роки життя Ольги 79 –890-969рр. Село Вишгород, за даними Івана Білика в своєму історичному творі, відоме вже з IV ст. н.е. і було примістком Києва, де дожив свій земний час великий Аттіла. Прийнятий і витлумачений сьогодні рік заснування Вишгорода 946-й – є недостовірним. Рік передачі княгині Ользі існуючого села і рік його виникнення – речі несумісні.
В дівоцтві Ольга була дніпровською перевізницею (поромщицею) в Любечі (тепер Чернігівська область). Любеч був на той час містом, рівнозначним Києву. Мабуть, тоді Ольга і впала в очі князю Ігорю на переправі, коли перевозила його і воїнів через Дніпро на чергове побоїще. Про все це описав український поет О. Кандиба в поемі «Княжа Україна».
Молодий князь Ігор (* ? – 945+), тепер вже чоловік княгині Ольги, Великий князь Київський (912-945 рр.) правив на Русі 33 роки. Він є родоначальником другої Київської династії, яка заступила нащадків Кия – Аскольда і Діра. Прожив з Ольгою 37 років. Ходив походами на Константинополь в 941, 944 роках. Ним був підписаний договір із Візантією у 944 році. А вже через рік його розтерзали древляни при зборі податків у Коростені.
Вишгород вже тоді був княжим селом. А від часів діяльності Аттіли ніякі матеріальні артефакти тут на сьогодні не виявлені чи не ідентифіковані. Залишки земляних фортифікаційних споруд, які є тут, можливо, і є артефактами Аттіли? Бо територія сучасної України разом із Києвом була метрополією царства Аттіли. А після воцаріння Ольги у Вишгороді, на горі, почали будуватись тереми для княгині, челядників і гостей. Потім будувались і гареми. Знать Київського князівства і тоді шукала для себе сексуальних розваг на заміських «дачах». Відомо, що тут мав свій гарем князь Святий Володимир-Хреститель (300 наложниць), і його син Ярослав званий Мудрим (700 наложниць). Після навали Батия всі світські заклади були знищені і разом з тим і слава Вишгорода була знівельована на багато століть.
Природна дорога – грунтове бездоріжжя – сполучала с. Вишгород з уже великим на той час селом Києвом. А вишгородські смерди доправляли до тої столиці князівства сіно, дрова і курей… Для кінних возів і волових упряжок проблем пересування не існувало. Такою ж ця, як уже вище відзначено, дорога була на час прибуття до Вишгорода будівельників гідроелектростанції на початку 1960 року.
У документах царської канцелярії візантійського імператора Костянтина Багрянородного значиться, що велика княгиня Київська Ольга літом 957 року відвідала Константинополь (Царгород), тепер Стамбул. Вона (з почтом) спустилась на лодіях (весельно-вітрильний човен) з Вишгорода (чи з Києва) по Дніпру, обійшовши пороги, пропливши низом Дніпра, пересікла Чорне море і досягла Царгорода. ЇЇ досвід і практика поромщиці стали опорою для епохального рішення йти до Турції водним шляхом!
В царському дворі вона викликала небувалий ажіотаж, і цар Костянтин запропонував їй навіть стати його дружиною. На той час Ольга була вже понад 10 років вдовою – її чоловіка князя Ігоря розтерзали древляни за непомірне здирство данини (податків). Та в її плани пропозиція царя Костянтина Багрянородного не входила. Але ж відмовити напряму вона не могла. Тож вдалася до жіночих хитрощів: – Я, Ольга, є язичницею, тому не можу бути жінкою християнина. Отже, мені потрібно спочатку охреститися. Так було і вчинено. Після цього Костянтин підтвердив свій чоловічий намір. А княгиня йому відповіла, що після хрещення, за православними канонами, вона вже тепер стала його сестрою і тому не може бути його жоною! Цар був ошуканий! Але ж винагородив її щедрими дарами, уклав міждержавну угоду і відпустив її додому у Вишгород.
Таким чином княгиня Ольга ціною такого свого охрещення заблокувала сексуальне насильство над собою візантійським імператором і не стала гетерою, а стала сестрою во Христі .
Ольга охрестилась набагато раніше, ніж її внук князь Володимир Хреститель. Але ж не зуміла по тому часі зробити християнство державною релігією. Аскольд, нащадок легендарного Кия, засновника Києва, хрестив Русь 868 року, тобто на 120 років раніше, ніж її хрестив Володимир Святий.
Радянський та російський тележурналіст, телеведучий, пропагандист радянського, а згодом російського способу життя Володимир Познер проголосив в російській Думі, що хрещення Московії привело до вікової відсталості і стало цивілізаційним гальмом, в результаті дії якого Росія відстала від Європи і ніколи не вийде на її рівень розвитку. А який же може бути з татаро-монгола європеєць? Мутанти Батия вже на порозі у нас! Деякі сучасні промосковські історики витягують Ольгу або з варягів, або з Болгарії чи деінде, але не представницею української нації, ідентифікованою тоді як скіф’янку (гуни?!). А варяги йшли в білий світ на бойовища без своїх варязьких похідних польових жінок (дівчат). У підсумку ці варяги асимілювались на місцевому багатющому жіночому матеріалі і вже не повертались в стан варяга-воїна!
Княгиня Ольга відзначилась непомірними звірствами серед древлян в помсті за смерть князя Ігоря, свого чоловіка, через роки її сумління стало не давати їй душевного спокою за ці діяння. Мандруючі візантійські єреї якось підказали їй, що в християнстві можна покаятись, внести кошти, і Господь Бог простить їй всілякі гріхи. Тому вона і вирішила стати християнкою (мабуть, першою в Україні після князя Аскольда).
Князь Аскольд святив Русь 868 року, на 120 років раніше, ніж це зробив Володимир Хреститель у 988-989 роках за допомогою батога, меча і вогню… Ольга хрестилася на 34 роки раніше свого внука, князя Володимира-Хрестителя.
Після смерті в древлянській землі свого чоловіка князя Ігоря Ольга правила Руссю в період до змужніння сина Святослава 12 років – 945 -957 рр. Упорядкувала систему збирання податків, організувала опорні пункти центральної влади на місцях – погости – сучасна децентралізація? Воєнних операцій не було.
В останні роки свої вона відзначалась доброчинністю і християнським всеохопленням. Настання похилого віку умиротворяє і царів, і бандитів.
Сучасні древляни – м. Коростень Житомирської області – тепер угамували свій гнів до княгині Ольги, створивши ландшафтний чудовий меморіальний парк ім. княгині Ольги – міський парк на рівні знаменитої Софіївки в Умані.
Легенда стверджує, що у її сина Святослава та палацової ключниці Малуші народився байстрюк Володимир, який опісля став святим Володимиром, хрестителем країни Руси. Княгиня Ольга – бабця святого Володимира Хрестителя.
У черговий свій військовий похід Володимир (майбутній хреститель) пішов на Полоцьк (тепер місто в Білорусії), вбив там князя правителя Рогволода і його синів, а дочку Рогнеду присилував бути його черговою жоною, бо «не хтіла роззувати сина рабині». Вона до кінця своїх земних днів супротивилась цьому шлюбу, але дала країні Ярослава Мудрого! Теж бузувіра-братовбивцю, але вже мудрого! Така наша історія… Мало кому відомо тепер та і колись, що ця княгиня є першою і останньою мореплавкою в добу середньовіччя та і у всіх подальших епохах серед княгинь всіх часів на човні VIII-IX століття!
А хіба це не подвиг сам по собі? Ольга сідає у Вишгороді на човен конструкції VIII-IX століття, весельно вітрильний (козацька чайка?) і пливе по Чорному морю до Царгорода і в день, і в ніч, і в погоду, і в непогоду, хитавиця. Вітер, хвилі загрозливо б’ють в облавки човна, ні сну, ні доброго відпочинку – нема де лягти і розслабитись, без санітарно-фізіологічного обладнання. Дефіцит води і харчів. Мокрий одяг. На судні супроводжуючі – неофіти, морська хвороба, блювота, спека і так далі. 7-8 днів! Чи зможуть таке витримати сучасні державні діячки, жони корифеїв-керівників?
Ольга спонукала свого сина Святослава (Хороброго) прийняти хрещення; він того не слухав, кажучи: «Як же мені самому хреститися і перейти в іншу віру? А військо моє стане насміхатися». Ольга ж говорила йому: «Як ти охрестися,то всі зроблять те саме». А він і далі жив за язичницькими звичаями, та коли хто хотів так вчиняти, не забороняв, а тільки насміхався над ним – так написано в «Повісті минулих літ».
Онук Ольги, хреститель Русі-України, за те, щоб отримати руку чергової для себе жони (а їх у нього легалізованих було на той час більше дванадцяти) царівни Візантійської Анни, він мечем і огнем знищив «дикунську» споконвічну українську народну віру – віру в Сонце. Цю віру теперішні супостати називають відлякуючим словом «язичництво» (на рівні «исчадия ада»), хоча слово «язик» означає народ. В наш час ця придушена в минулому віра вже відновлена юридично і іменується РУНвіра – її втілення в життя і поклоніння здійснює об’єднання рідновірів України. Голова рідновірів України професор Галина Лозко.
Після природної смерті (969?) княгиня Ольга була похована на Угорській горі у Києві (тепер це місце іменують Аскольдовою могилою, або ж Ротондою). А після побудови Десятинної церкви була перепохована там після 1078 року.
Православна та і греко-католицька церкви України за зусилля Ольги в напрямі до християнізації канонізували її як святу Олену і визначили (може, і безпідставно) день її відзначення 24 липня. Це відбулось вже через 800 років, після того, як її звірства в Коростені не стали такими гострими і актуальними. Ім’я Ольга стало потихеньку вже входити в народний іменослов.
Татаро-казахська (моголів там і сліду не було) навала в 1240 році стерла Вишгород, як і Київ, і Десятинну церкву з лиця землі разом із похованням княгині Ольги. Вишгород століттями після цього був пусткою. Не надто кращим село було і до початку будівництва Київської гідроелектростанції. Будівництво ГЕС дало поштовх до кардинальних перетворень села княгині Ольги у спальне містечко при місті Києві в теперішній час. І вже не на горі шматують землю для теремів…
Лики діячів Київської Русі, попередниці сучасної Української держави, тепер друкуються на грошових знаках України. Гривня – це історичний спадок українського народу від Київської Русі.
Серед державних нагород Україна має і орден княгині Ольги. Президент України нагороджує ним великих та помітних жінок нашої сучасності і в Україні, і поза її межами. Президент Кучма нагородив цим орденом ведучу одаліску з гарему одного із султанів країни в Південно-Східній Азії. Орденом нагороджена також жінка колишнього керівника Київщини Тетяна Засуха. Ось такі контрасти!
А місце для спорудження пам’ятника княгині Ользі, на мій погляд, вибрано некоректно – в низині, поряд із туалетом і стелою Героям Дніпра на Набережній аванпорту шлюзу Київського водосховища.
Першим заходом в плані легалізації діяльності княгині Ольги в громадському житті Вишгорода стало проведення громадською організацією «Флотилія «Вільні Вітрила» регати за Кубок її імені у 2001 році. Започаткування цього заходу благословив у 2002 році отець Сергій (Прудко) в соборі Андрія Первозванного у Вишгороді. Слідом за цим у Вишгороді був закладений фонд «Святої Ольги». У місцевих церквах відправляються панахиди пам’яті княгині Ольги.
Велика історична спадщина Ольги ще не вповні введена в поточний обіг серед населення Вишгородщини. Школярські екскурсії по історичних місцях Вишгорода матимуть велике значення у вихованні патріотів України. Нарешті повинна бути ідентифікована садиба на горі, де знаходились тереми Ольги. Нам потрібно проведення окремих сесій міськради до Дня Ольги з прийняттям цільових рішень, затвердити день і тематику відзначення княгині Ольги в публічній і спортивній тематиках.
Хто забуває державне та своє минуле – стає простою людською біомасою! Будьмо гідними нашого славного минулого і борімося за створення славного майбутнього!
Анатолій МИСЬКО,
почесний громадянин Вишгорода, краєзнавець
|
