Головна » 2017 » Листопад » 23 » Іграшка «Тедді» – бумеранг добра
19:41
Іграшка «Тедді» – бумеранг добра

Ольга Онищук – талановита майстриня, яка створює ЖИВІ іграшки. Ці тендітні руки вміло працюють гачком і дарують щастя. Як це можливо, запитаєте ви? Варто лише мати терпіння та витримку, адже, як зазначає Ольга, з першого разу мало у кого виходить. Але здаватися не можна у жодному разі. Захоплююча розмова про те, що не варто опускати руки на шляху до своєї мети та дарувати більше доброти світові, адже навколо так багато негативу.
– Давайте познайомимось. Розкажіть трішки про себе.

– Я народилася у дуже творчій і розумній (з математичної точки зору) сім’ї, тому не дивно, що у своєму житті я поєдную практичні і точні науки. За освітою я аналітик комп’ютерних систем та менеджер-економіст. І хоча це ніяк не пов’язано із творчістю, творча енергія, що була в мені з дитинства, уже в зрілому віці вибухнула, і я почала створювати колекційні іграшки. Це моя справа для душі.
– Як Ви відкрили у собі цей хист?
– Я побачила в Інтернеті подібні іграшки, і вони привернули мою увагу. Спочатку я думала, що вони пошиті. Оскільки до шиття душа у мене не лежить (хоча вмію та можу), то я констатувала факт, що це гарно. Потім дізналася, що вони в’язані гачком, і зрозуміла, що варто заглибитись у цю тему. Напевне, більше, ніж півроку я витратила, щоб досконало вивчити всі теоретичні аспекти створення таких іграшок. Прочитала багато книг і статей, спілкувалась із майстрами. Техніка, у якій я створюю свої іграшки, називається «Тедді», і її специфікою є те, що ручки та ніжки, як і голова ведмедика (чи іншого звірятка), можуть рухатися. Для цього потрібні спеціальні кріплення – і це основа. Після вивчення теорії я купила потрібні матеріали і за один день зробила свого першого ведмедя. І всупереч моїм сподіванням він у мене не вийшов. Але я не здалася. Переробляла його ще тричі, і лише на четвертий – результат мене задовольнив. Після цього я зробила йому до пари дівчинку, а згодом і маленьких ведмежат. Тепер ця родина живе разом зі мною, і для мене вона є яскравим прикладом росту моєї майстерності.
– Поділіться, будь ласка, з нашими читачами секретом створення іграшки.
– Для початківця потрібно навчитися в’язати гачком. Коли ви оволоділи цією технікою, вам потрібно купити спеціальну пряжу. За схемою, яких зараз можна знайти в Інтернеті дуже багато, в’яжете свою іграшку. Для своїх творінь я роблю схеми сама, адже це частина моєї авторської роботи. Але для початку ви можете навчитися, взявши за основу, будь-яку схему з Інтернету. За нею вив’язуєте «шкурку» і тоді набиваєте її холлофайбером (протиалергенний універсальний наповнювач).
– Вибачте, що перебиваю, але я б навіть не подумала, що ця іграшка зв’язана. Як це досягається?
– Я знаю багато майстрів, які в’яжуть іграшки. Їхньою «фішкою» є те, що по іграшці видно, що вона зв’язана. І вони себе позиціонують як майстер в’язаної іграшки. Коли я почала створювати іграшки, моїм завданням було зробити таку в’язану іграшку, щоб не можна було сказати, що вона в’язана. Я багато разів брала участь у виставках, і коли до мене підходять і здивовано питають: «Це в’язана іграшка?!», – для мене це найкращий комплімент. 
Це досягається за рахунок пухнастої нитки і завдяки клопіткій роботі з підрахунку петель. Насправді, в’язати із пухнастої пряжі дуже важко, але я виробила техніку, яка допомагає бачити і рахувати петлі та стежити за схемою. Нею я ділюся на власних майстер-класах. 
– Розкажіть трохи більше про Ваші майстер-класи. Як на них можна потрапити? Що для цього потрібно?
– У мене є електронні майстер-класи. Зараз їх лише два: із в’язання бегемота та курчатка. Електронний майстер-клас – це електронний посібник, у якому описаний процес створення від «А до Я» та проілюстрований фотокартками (це майже 400 штук). Такий майстер-клас коштує 300 грн. Є електронний відео майстер-клас. Він складається з 15 уроків по 20-60 хвилин – за цей час ви зможете створити зайчика у техніці «Тедді», заплативши 500 грн. Також я проводжу живі майстер-класи, які бувають як індивідуальні, так і групові. Ціна такого заняття коливається від 900 до 1500 грн. Своїх учнів я забезпечую усіма матеріалами та інструментами. Тому на майстер-класи вони можуть взяти лише бутерброди і обов’язково гарний настрій. А потім кожен отримає свою автентичну іграшку. 
До речі, варто додати, що у кожної іграшки-тедді, оскільки всі вони вважаються колекційними і створюються в одному екземплярі, обов’язково має бути паспорт, у який вписується ім’я, дата народження, характеристики, рекомендації з догляду. Така іграшка передається власнику лише з таким паспортом, як сертифікатом якості. 
– Як визначається дата народження іграшки?
– Днем народження іграшки вважається той час, коли їй прикріплено очі. Я починаю роботу над іграшкою із голови. Коли повністю оформлена мордочка та прикріплені очі і звірятко дивиться на мене та просить прикріпити ручки і ніжки, вважається, що саме тоді у нього з’являється душа. І з того моменту звірок живий, йому можна давати ім’я. Також цікаво, що кожен наступний мій витвір зовсім не схожий на попередній, і я схильна вважати, що вони самі вирішують ким їм бути – хлопчиком чи дівчинкою і який мати характер. 
– Ольго, а чи плануєте у майбутньому створити власну майстерню?
– Моя майстерня існує – «Творча майстерня Ольги Онищук», але поки що це електронний формат. Я її розвиваю. Також лоджія моєї квартири – це моя творча платформа, де я можу творити. Були думки відкрити повноцінну майстерню, однак я поки що не готова. Скоріше, це плани на майбутнє.
– Чи брали Ви участь у виставках? 
– Ми (я і мої звірята) активно беремо участь у «Ярмарках майстрів» у Вишгороді. Більш професійні – це міжнародна виставка «Модна лялька» та «Золоті руки майстрів», учасниками яких ми стали вже двічі – у 2016 та 2017 роках. Перше, що отримуємо – це заряд емоцій, позитиву та натхнення. Звичайно, деякі ведмедики знаходять свої сім’ї, роз’їжджаються по світу
– Як Ви оцінюєте створені Вами колекційні іграшки?
– Це залежить від характеристик іграшки, наприклад, велика чи маленька, з вишивкою чи без. Варто відзначити, що такі іграшки позиціонуються як колекційні, а не дитячі. Проте у моїй практиці є випадки, коли мені замовляли іграшки для діток. Я впевнена у своїх звірятах, адже використовую якісні матеріали для їх створення, і око або лапка у них не відпаде. Зрозуміло, що шерсть іграшки може затертися і через те, що її не можна прати, вигляд втратиться. Проте вона і тоді викликатиме у вас посмішку.
– Чи багато вже є поціновувачів Вашого мистецтва?
– Багато, але більшість із-за кордону. В Україні сьогодні люди не розуміють вартості та цінності таких іграшок. За кордоном люди знають, що те, що зроблено руками, не може бути дешевим. Тому 70% клієнтів, які купували мої іграшки, живуть за кордоном. Мої малюки знайшли себе у сім’ях з Європи, Америки, країн СНД і навіть в ОАЕ.
– Що Вас мотивує робити колекційні іграшки?
– Для більшості людей мотивацією є гроші. Коли я почала робити своїх ведмедиків, розуміла, що повна відповідність вимогам цієї техніки дуже затратна. Наприклад, кріплення для ручок та ніжок, скляні очі та багато інших матеріалів замовляються з Німеччини. Саме там зародилася ця техніка і там створюють справді якісні деталі. Зрозуміло, що вони недешеві. Але для мене це у першу чергу відпочинок. Тому моя головна мета – це отримати задоволення від роботи. Мені краще прийти з роботи і взяти гачок, чим сидіти перед телевізором.
– Які принципи та цінності допомагають Вам у роботі?
– Всі мої творіння повинні нести добро і любов у світ. Я завжди прагну, щоб іграшки викликали посмішку, тому що це прикрашає людину.
– Яким досягненням у цій сфері Ви пишаєтесь?
– Я пишаюся своїми іграшками і тим, що мої роботи, як майстра, можна впізнати. А найбільше я пишаюся, що змогла провести цьогоріч двомісячний інтенсив з усіма бажаючими. Це був так званий «бумеранг добра» – безкоштовний відеокурс, що складався з окремих майстер-класів кожного з етапів створення іграшки у техніці «Тедді». Матеріали можна було замовити у мене або зібрати самостійно за списком і зробити свого зайчика. У цьому проекті взяли участь майже 1000 охочих з дев’яти країн, і по результатах більше 600 людей зробили свою іграшку. Були навіть такі, які зробили за цей час не одного зайчика, а три, чотири, п’ять. Для мене це найбільш значимий і важливий проект у творчому розвитку. Я поділилася своїм досвідом і збільшила кількість посмішок у світі. 
– Чи є у Вас послідовники?
– Дуже цікаво спостерігати за ростом та розвитком людини з етапу «просто цікавиться» до того, коли вона стає повноцінним майстром. У мене є одна учениця, про яку я можу сказати, що саме завдяки мені вона стала майстром м’якої іграшки. Вона живе в іншій країні, і ми спілкуємося лише в Інтернет-мережі.
Все почалося з її листа, де вона висловила своє захоплення моєю творчістю та бажанням вчитися. Тоді я ще не мала достатнього досвіду, у мене не було жодного оформленого майстер-класу, але я вирішила спробувати допомогти їй. Я консультувала її, і з моєю допомогою вона зв’язала першу, потім другу іграшку. Згодом сама почала створювати схеми, а далі і шити іграшки. Зараз ми підтримуємо зв’язок, і вона постійно говорить про те, що є моєю ученицею. Але, на мою думку, це не так. Вона вже стала самостійним майстром. 
–  Ольго, а чи вважаєте себе успішною людиною?
– Так, бо моя справа приносить мені задоволення. Адже успіх вимірюється не прибутком або іншими матеріальними цінностями, а тим задоволенням, яке я отримую від улюбленої справи.
–  І скажіть, будь ласка, декілька слів для читачів «Слова».
– У кожної людини повинна бути справа для душі. Адже тоді ви можете жити гармонійно і отримувати задоволення від життя. Я бажаю кожному знайти СВОЮ справу і ніколи не зупинятися, якщо щось не виходить з першого разу.

Христина БАРАНОВСЬКА, «Слово»
 

Категорія: Вишгородщина | Переглядів: 674 | Додав: slovo
comments powered by Disqus