Останній номер газети
Головна » 2013 » Червень » 15 » Фахівець, відданий справі
10:25 Фахівець, відданий справі | |
 Сюди вона приїхала з чоловіком з Вінницької області. За її словами, щоб бути ближче до сина і бачитися з ним частіше, бо зараз він мешкає у Києві. У Федорівці Лариса Арсеніївна працює з грудня минулого року, однак вже має широку популярність серед мешканців навколишніх населених пунктів. А їх немало – це, крім Федорівки, Рови, Круги, Розтісне, Любимівка, Сичівка й Андріївка. «Взагалі-то, коли я вперше робила об’їзд селами, то люди так раділи, просили навідуватися до них хоча б раз на місяць. До речі, так і є за графіком – один чи два рази. Також їду за викликом, – розповідає пані Лариса. – Однак біда одна – немає транспорту. Тож доводиться на велосипеді їздити. Але педалі далеко не накрутиш – по Федорівці та до Ростісного. Був варіант добиратися на шкільному автобусі, що, погодьтеся, не досить зручно. Під час учбового року це можливо, влітку – ні. Людям самим доводиться шукати машину і приїздити за мною. Тут автомобіль аж проситься. Як сміється над ситуацією сама лікар, тут цілина, яку потрібно підіймати: «Не все так погано, як здається на перший погляд. Завдяки дівчатам – Оксані Андріяк та Валентині Катющенко – тут підтримували порядок, а мешканці мали вчасну допомогу». Оксана – фельдшер, з чудовими медичними знаннями й організаторськими здібностями. Прекрасна людина і фахівець. Саме її пані Лариса називає своїм надійним тилом. А Валентина працює патронажною маніпуляційною медсестрою. Має великий досвід, як кажуть, у вену із заплющеними очима може влучити. Поки ми розмовляли, до амбулаторії зателефонувала жінка і попросила зробити їй укол вдома. Оксана Андріяк швиденько зібрала сумку і поїхала на велосипеді на виклик. І так само швиденько повернулася, ніби й не було ніякого виклику, продовжила заповнювати картки хворих. Ось такий звичайний робочий момент. «Звісно, працювати важкувато, – розповідає лікарка. Однак, мої колеги зі мною погодяться – працювати потрібно на будьякому місці. То нинішня молодь не хоче у глибинку їхати, а люди мого покоління звикли. Моя робота і колектив мені дуже подобаються. А ще я у захваті від села – тут мальовнича природа, красиво кожної пори року». Як у будь-якого новатора, у Лариси Арсеніївни багато задумок і планів: «Мрію зробити оглядову, прийняти на пів або чверть ставки акушера, крісло нове купити. А ще лаборанта немає. Потреба є – елементарні аналізи робили б через день. А більшість пацієнтів не хочуть задля цього їхати до Димера або Вишгорода…». Про більш нагальні побутові проблеми Лариса Арсеніївна скромно промовчує. За неї кажуть її колеги та пацієнти. Справа в тому, що потрібно довести до ладу каналізацію, котельню, електрику, оновити приміщення косметично». Та пані Лариса зі своїми вірними помічницями налаштовані оптимістично: «Нагальні побутові проблеми обов’язково вирішаться завдяки односельчанам, небайдужим, голові сільради Михайлу Мартиненку, тим паче, що голова РДА Олександр Приходько вже пообіцяв надати допомогу. А ми знаємо, що він вже як сказав, то зробить. Він переймається життям колективу. Головне, щоб всі були здорові!». Залишається побажати нашим натхненним медикам здійснення запланованого. А якщо такі, як Лариса Арсеніївна, працюватимуть на Вишгородщині, то за здоров’я мешканців можна бути спокійними.
Ольга ПЕТРЮК, «Слово» фото автора | |
| Переглядів: 622 | Додав: komashkov | |