Головна » 2015 » Вересень » 21 » Духовна подорож у Прикарпаття
15:03
Духовна подорож у Прикарпаття

Цього дня ми чекали з великим нетерпінням і сподіваннями здійснити духовну мандрівку до святих місць України заради неповторних вражень, позитивних емоцій та душевної рівноваги.
І ось ми в Карпатах. Вдихаючи на повні груди кришталево чисте  повітря, слухаючи шум вічнозелених смерек і ялин, зачаровуючись дзвінкою тишею і блаженним спокоєм, ми відчували всю святість, яка йшла з глибини землі українського Афону – Манявського скиту. Ми ніби розчинилися в цьому умиротворенні, забули про суєту суєт, тривогу і печалі.
Історія цього монастиря, розташованого на Івано-Франківщині, унікальна. У 1241 році два монахи прийшли сюди після зруйнування Києво-Печерської Лаври. Живучи в кам’яному гроті, вони співали псалми і молитви. Потім до них долучились ще кілька ченців  і, розчистивши цю благодатну територію від завалів лісу, вони побудували храм і декілька келій. Згодом сюди прийшов суворий аскет Іов Княгиницький і продовжив  розбудовувати монастир, який пізніше отримав визнання і повагу. Розповів нам місцевий чернець і про нелегкі сторінки в історії монастиря – хвороби, руйнування, знущання.  А також про визначних українців, чиї імена пов’язані з монастирем. Зокрема, сюди у свій час приїздив гетьман Іван Виговський, він і похований тут. Відвідав обитель і Богдан Хмельницький. 
З 1785 року до 1997 монастиря як такого не було, за радянських часів тут був музей. Згодом він постав з руїн. Із ХVII століття тут збережені: дзвіниця, стрілецька вежа, храм Бориса і Гліба. На сьогоднішній день у скиті проводиться повне добове коло богослужінь.
Під час Божественної літургії ми прикладалися до однієї з найбільших місцевих святинь – ікони Божої Матері Одигітрія, ікони «Ігуменія Манявська», яка мироточить;  до надгробної плити двох засновників монастиря – Іова та Феодосія Манявських. Чудотворну силу цього святого місця відчули, приклавшись до Кам’яного Хреста, що стоїть на подвір’ї. Кожен з нас, не доторкаючись до хреста, проголошуючи молитву, відчував тепло і пощипування рук. Це тепло спочатку охоплювало руки, а потім ніби огортало тіло.
До глибини душі нас схвилювала  пісня про маму, що прозвучала у храмі. Ми чули її вперше, але нікого з нас вона не залишила байдужим. «Якщо мама ще жива, ти щасливий на Землі, є кому ще помолитися за тебе у біді…». Тихо звучала задушевна пісня, торкаючись кожної душі і кожного серця.
Тією водою, яка витікає з Блаженного каменя, монахи здавна зціляють людей. Тож і ми, піднявшись до Каменя, приклонилися його святості.
Так і не розгадавши чимало таємниць українського Афону, сповнені чудесної сили Кам’яного Хреста і Блаженного каменю, ми відправилися далі.
Наступна зупинка – Моршин, тут на нас чекала приємна несподіванка. Богдан Косило, директор однієї з моршинських шкіл, провів для нас цікаву і змістовну екскурсію по місту. Час пролетів дуже швидко, ми відвідали міський парк, санаторій «Мармуровий палац», джерело Матері Божої, смакували цілющою моршинською водою у міському бюветі.
А далі знову дорога. На нас чекали прихожани Церкви Собору Іоанна Хрестителя в місті Стрий. Із щирою молитвою і сердечними побажаннями зустрічали нас митрофорні протоієреї Іван Улинець та Василь Хомин, настоятель Храму Успіння Пресвятої Богородиці із Старого Роздолу. Разом з ними Божественну літургію відправив і священик зі Старих Петрівців – протоієрей храму Казанської ікони Божої Матері Василь Хомин. Спільно з прихожанами храму ми молилися за мир і благодать в нашій державі, за здоров’я рідних і близьких, за упокій душ тих, хто помер. Наші серця билися в унісон з молитвами і піснями, а ще із звучанням церковних дзвонів, що ніби відганяли від нас лихе і негативне… і ми відчували Божу Благодать.
…Нічний Львів зустрів нас гостинно і радо. А зранку в неділю ми разом з отцем Василем – знову на Богослужінні, тепер у Храмі Вознесіння Господнього Української Православної церкви Київського Патріархату. І знову  молилися всі разом – ми і парафіяни львівського храму, за мир, здоров’я, благополуччя, усвідомлюючи, що життя церкви проходить не відокремлено від людини, а дозволяє краще зрозуміти своє призначення. Парафіяльний хор здійснював музичний супровід Божественної літургії, виконуючи богослужбові тексти дуже професійно.
Відвідали ми і Львівську духовну академію, де нам розповіли про навчання і життя семінаристів, а також пригостили смачним обідом. А директор наукової бібліотеки Львівського університету Василь Кметь більше шести годин проводив захоплюючу екскурсію містом, знайомлячи нас з цікавою історією, звичаями і традиціями одного з найвеличніших міст України. Дух перехоплювало від історичних фактів, подій, легенд, традицій, звичаїв. 
Ця духовна подорож надовго залишиться у нашій пам’яті, у наших душах і серцях – стільки отримали яскравих вражень, позитивних емоцій.
Користуючись нагодою, хочемо подякувати тим небайдужим людям, завдяки яким відбулася ця подорож, – настоятелю храму ікони Казанської Божої Матері села Старі Петрівці отцю Василю та підприємцю Сергію Миронову. Нехай ніколи не міліє джерело їх нескінченної доброти, людяності і чуйності!

Валентина РЯБУШЕНКО.
Фото Олександра КОНОНЕНКА

Переглядів: 840 | Додав: slovo
comments powered by Disqus