Останній номер газети
Головна » 2014 Грудень 20 » Баба з возу, а кобилі не легше…
10:28 Баба з возу, а кобилі не легше… | |
 На розширену нараду за участі перевізників, голів сільських рад та районних депутатів перетворилося заплановане засідання комісії з питань промисловості, підприємництва, будівництва, транспорту, зв’язку, торгівлі та інвестиційної політики. Чи не через безліч вказаних у її назві тем та байдужості окремих керівників вказаних галузей економіки комісії, не вистачило кворуму. Тому хоча і перетворилася вона на нараду, актуальності, однак, не втратила.
По суті, питання розглядалося одне: як в умовах сьогоднішньої економічної і політичної кризи поліпшити вже існуюче становище з автомобільними перевезеннями в районі.
– Уперше важливі для району питання обговорюються, зокрема районною радою та представниками депутатського корпусу, у трьохсторонньому режимі, а не окремо, – зазначив керівник підприємства «Авто-Лайн» Олександр Балуєв. – З’явилася можливість озвучити справедливі вимоги не лише до автоперевізників, а й висловити претензії до громадськості району та представників влади.
Щоправда, пропозицій та скарг до автопідприємців виявилося більше ніж їх висувала протилежна сторона, адже існуюча система пасажирських послуг вимагає бути кращою. Грубість і некоректне ставлення до пасажирів, відсутність або брак автобусів на маршрутах – це тільки зовнішні ознаки, якщо і не теперішнього, то майбутнього транспортного колапсу. Переймалися присутні санітарною та соціальною безпекою пасажирів, перманентними порушеннями в роботі маршрутів, прибиранням салонів після рейсів, перевезенням пільгових категорій населення, відсутністю та порушенням графіків руху пасажирського транспорту тощо.
– Та що там говорити про якісь норми та графіки, коли рейсових автобусів уже рік не бачили. З Димера через Сухолуччя, Рихту, Ритні, Пиляву, Любимівку, наприклад… Єдиний пільговий рейс, що був у середу, також кудись подівся, – ледь не плачучи, просить керуючого Димерським автопідприємством Руслана Грицаєнка Богданівський сільський голова Тетяна Савиченко.
– Не вигідний нам маршрут. На зупинку в Богданах приходить щонайбільше три людини, а бензину на збитковий маршрут не накупишся за нинішніми цінами, – заперечує їй представник Димерського автоперевізника. Держава ж збитків від перевезення пільговиків не компенсує.
– Сьогодні дійсно існує борг перед перевізниками. ТОВ «Авто-Лайн» держава заборгувала 252 тисячі гривень, а ПАТ АТП «Димерське» – близько 30 тисяч. Від дня подачі заявки на компенсацію до її задоволення проходить затримка щонайменше два місяці, – інформує начальник управління праці та соціального захисту населення Мідя Лі.
Однак раніше були інші часи, можливості і гроші. Котрі надавалися перевізникам, так би мовити, «від ліхтаря», згідно з попередньо складеною перевізником заявкою. За них, при обдуманій підприємницькій діяльності, можна було і автопарк оновити і нову техніку та обладнання закупити, і не плакатися на «бездушного» водія, що відмовляє пенсіонеру у законному перевезенні і фактичному злодійстві на зекономленому пальному.
– Як би там не було, а на плечах, хоч і трьох осіб до Димера я нести не маю змоги.
Хоча б один автобус на тиждень, у середу, як уже було, – не вгамовується Тетяна Савиченко, – ходили ж раніше маршрутки і чомусь це всіх влаштовувало!?
– Та не вигідно нам, не окуповуються затрати, не кажучи вже про прибуток, – вставляє і своє аргументоване слово Олександр Балуєв, керівник «Авто-лайну». І приклад наводить. Виявляється, непривабливий маршрут «Гута Межигірська – Київ» виграла завдяки тендеру, проведеному обласною держадміністрацією, невідома компанія «Надія-Транс», і щоб зробити маршрут прибутковим, скоротила його практично вдвічі – від Лютіжа до Києва – нічим не мотивуючи.
– А влітку, – продовжує Олександр Балуєв, – автобуси вщент набивають дачники, у кого дачі біля річок. До них приєднуються пільговики, а платоспроможним вишгородчанам місця завжди бракує. Треба нещадно карати неліцензійних перевізників, оскільки вони податків уникають, а прибуток у кишеню кладуть.
Доцільно було б Балуєву нагадати і про радикальніші у минулому засоби боротьби з подібними недоліками і методами їх запровадження. Скажімо, за зразком 1933 року, коли частину «непотрібних людей» комуністи просто голодом заморили. Тоді б не виникало і питання, що робити пересічному пасажиру, якщо рейсові автобуси «забиті», а йти пішки здоров’я не дозволяє?
Практика одначе свідчить, що кобилі не стало легше від звільнення возу кількома мільйонами бабів разом з дідами та їх онуками…
Словом, хоча питання й залишилися не розв’язаними, але головуюча на зборах очільниця районної ради Ірина Побідаш разом із присутніми депутатами оголосила, що «поставлені руба» питання розглядатимуться на колегії, а потім і на сесії районної ради, і обов’язково спільними зусиллями знайдуть своє успішне вирішення.
– Дуже вчасно, – підвела своєрідну риску моя колега з радіо, – бо наявність проблем минулого століття, що нині спостерігаються у Вишгородському районі, не дай Боже, доведуть до третього Майдану. Може й останнього, бо його навряд чи переживуть сьогоднішні користувачі вітчизняним автотранспортом…
Юрій ГОРОВИЙ, «Слово»
| |
| Категорія: Вишгородщина | Переглядів: 613 | Додав: komashkov | |