Напередодні пасхальних і травневих свят на Вишгородщині у рамках двомісячника з благоустрою відбулася серія толок. 25 квітня працівники комунальних підприємств, установ, закладів організацій району, управлінь, відділів, структурних підрозділів райдержадміністрації на чолі з головою райдержадміністрації Олександром Горганом вийшли на прибирання довкілля.
Територія прибирання була доволі великою: від КП при виїзді з Вишгорода на Лівий берег, траса Вишгород – Лебедівка, Головна траса – поворот на Осещину, площа між Осещиною і Хотянівкою (територія Межиріччя), пляж за Лебедівкою, Осещина – масив СТ «Троянда».
Не дивлячись на те, що усі без винятку місця були забруднені, земля рясно вкрита недопалками, пластиковими виробами, стихійними сміттєзвалищами, різноманітними папірцями, учасники суботника згуртувались та прибрали виділені кожному ділянки території. Сотні вщент наповнених мішків зі сміттям вантажівки вивозили з різних місць району аж до пізнього вечора.
Як зазначив Олександр Горган, коментуючи роботу:  «Засмічений район не має шансів на процвітання. Розуміючи це, до проведення весняної толоки ми підійшли дуже відповідально. Райдержадміністрація розробила окрему програму, яка була уважно розглянута і підтримана Вишгородською районною радою. Завдяки цьому завчасно закупили достатньо мішків, рукавиць, реманенту, пального для спецтехніки. Більше місяця готувались до толоки. Ретельно інспектували район, визначили найскладніші ділянки, розбились на команди, чітко визначили завдання. Системний підхід і командний дух перемагає! Як наслідок – зуміли ліквідувати стихійні сміттєзвалища, які вважались безнадійними і їх роками обходили стороною».
Толока є давнім українським звичаєм. Її організовували на селі для побудови будинку, громадських робіт, що вимагали значної кількості людей тощо. Масове прибирання сміття – це не той випадок, коли треба збирати багато людей. Але, на жаль, серед нас є особи, яким зі сміттям жити краще.
Тож звертаємося до таких із закликом: «Будь сильним – знайди сили викинути сміття в потрібне місце»!

Марина ПОГОРЄЛОВА, «Слово». Фото Олександра КОВАЛЕНКА