Свято Трійці у Вишгородському історико-культурному заповіднику було означене низкою цікавих дійств. Тут водили Куста, заплітали Шума, танцювали кривий танець, куштували мед та медовий квас, а ще знайомились з автентичними українськими звичаями.
Знавець української етнографії Яніна Омельченко розповіла, що водити Куста на Зелені свята – це було досить поширено в минулі століття в Україні, і це дещо нагадувало різдвяні віншування. Адже у «троїцьких» піснях також є звертання до господаря, якому бажають добра і багатства, і в кінці -- про те, щоб «Кусту дали хоч півзолотого» – все це дещо нагадує колядки. Цікаво, що «водіння Куста» характерне для Полісся, а в інших регіонах також були подібні обряди, але на Полтавщині «водили Тополю», в деяких інших регіонах – «водили Вербу».
На подвір’ї Музею давньоруського гончарства гості, серед яких, зокрема, учні третього класу спеціалізованої школи «Сузір’я», за давньою поліською традицією «водили Куста». А ще слухали українських обрядових пісень, які виконували Яніна Омельченко, а також вокальне тріо «Співаночка» з міського центру творчості «Джерело» – Вікторія Хоменко, Софія Лисенко, Марія Ярмоленко.
«Я вдячна директору Вишгородського історико-культурного заповідника Владі Литовченко за те, що вона підтримує хвилю відродження української культури, докладає зусиль для збереження культурних традицій», –  зауважила Яніна Омельченко. 
Також цікавою була розповідь майстрині трансформаційної скульптури Лесі Колосенко про те, які трави використовували в побуті наші предки, і про те, якого значення надавали рослинам. Відвідувачі побачили неповторні скульптури з рослинного матеріалу, які Леся Колосенко використала для оформлення сакрального куточка – таємничого, заворожуючого, цікавого!
А ще у Музеї давньоруського гончарства стартувала нова експозиція – «Від бортництва до вуликового бджільництва». На ній презентовано усю історію медоборної справи Київського Полісся, представлено давні борті – прототипи вуликів, і, звичайно ж, сучасні зразки.
Ініціатор цього напрямку діяльності директор Вишгородського історико-культурного заповідника, кандидат історичних наук Влада Литовченко вважає: «Музейний комплекс має стати і центром накопичення інформації, і центром, до якого звертаються за збагаченням знаннями». Власне, це не перша інтерактивна експозиція музею, і це свідчить про те, що музейна установа йде в ногу з вимогами часу.
Науковий співробітник ВІКЗ, завідувач експозиції «Від бортництва до вуликового бджільництва» Олексій Скоростецький – пасічник із досвідом і знає про історію бджолярства немало. «За свідченням давньогрецького історика Геродота, ще близько  V століття до н.е. скіфи торгували із сусідами воском та медом, – розповідає бджоляр. – До районів стародавнього бджільництва, безумовно, історики відносять Київську Русь. Роль «валюти» у ті часи відіграє саме мед, віск, хутро. Завдяки цим товарам до нас надходило золото та срібло, зброя та рідкісні тканини, міждержавна торгівля зміцнювала авторитет Київської Русі як сильної та заможної держави. Стародавні літописи свідчать, що центрами такої торгівлі були Київ, Вишгород та Чернігів. Борті були як природні – у вигляді дупла, так і рукотворні, видовбані людьми у стовбурі дерева. Великою незручністю у роботі з бортями була віддаленість їх одна від одної, тож уже в Х столітті бере початок колодне бджільництво».
Вишгородський історико-культурний заповідник почав формувати експозицію давніх бортей деякий час тому. Директор ВІКЗ Влада Литовченко всіляко підтримувала цю справу. У жителів Вишгородщини ще залишились ці атрибути давнього медоборства, і серед них – такі, яким не одне століття. Люди погодились передати їх заповіднику. Також одну з бортей подарували Вишгородському історико-культурному заповіднику співробітники Поліського природного заповідника. Цікаво, що в Овруцькому районі Житомирщини бортництво повністю не зникло. Деякі місцеві жителі також беруть мед давнім способом.
А тим часом нині серед бджолярів популярними стали вулики. Олексій Скоростецький каже, що революційним поворотом у розвитку бджільництва стало створення рамкового вулика, перший з яких у світі у 1814 році сконструював Петро Іванович Прокопович, ім`я якого добре відоме в усьому світі. З початком епохи рамкового вулика почався процес раціонального товарного виробництва меду та воску.
Експозиція «Від бортництва до вуликового бджільництва» у Музеї давньоруського гончарства ВІКЗ дасть можливість вести інформаційну та культурно-просвітницьку роботу, поширювати знання із історії розвитку бджільництва, надавати консультації з утримання бджіл на пасіці тощо.

Інна КОСЯНЧУК, 
прес-служба Вишгородського історико-культурного заповідника