Одвічна істина: хто не знає свого минулого – не вартий майбутнього. Минуле України, на жаль, помережане трагічними подіями, полите кров’ю і встелене кістьми. І говорити про це дуже важко… Але і мовчати не можна! 
Однією із сумних, кривавих подій на теренах нашої Батьківщини був Голокост. Цим терміном позначено масове винищення однієї нації – євреїв. Винищення жорстоке, безжальне. І, найгірше, що третина вбитих – діти… Вони не стали музикантами, вченими, художниками… Вони не стали батьками… Вся їхня вина в тому, що народилися євреями.
Цьому була присвячена виставка «Єврейські діти України – жертви Голокосту», яка пройшла з 13 по 24 березня 2017 року на базі Новопетрівської ЗОШ І-ІІІ ст. №1. Матеріали виставки надані Українським центром вивчення історії Голокосту (керівник Анатолій Подольський). Екскурсоводами були учні школи  Анастасія Масів, Діана Коновал, Вікторія Красна, Катерина Копиця, Сніжана Рудник, Марія Кулєбякіна, Артем Олійник. Підготувала юних екскурсоводів учитель історії Алла Тишковська. Майстер-клас із представлення теми  провела співробітник центру Надія Уфімцева. Ініціатор виставки – вчитель української мови і літератури Олена Бабенко. 
Виставка вже другий рік мандрує школами України, щоб усі почули про Голокост і пом’янули невинних жертв. Тема виставки досить важка для розуміння і уяви. Кожен із виступаючих запитував: «Як можна було стріляти у дитину? Як можна було кидати живцем у колодязь?» Нацисти вигадували різні методи розправи. Експозиція представлена вісьмома стендами, де зібрано історичні довідки, документи, спогади, а найголовніше – фото. На чорно-білих світлинах усміхнені хлопчики і дівчатка, які не подорослішали, залишилися навіки спочивати в холодній землі. Матеріали виставки згруповано відповідно до регіонів: Галичина, Київ, Трансністрія (південно-західна і центральна частини України), Крим. На кожній території були свої методи винищення євреїв, гетто та місця розстрілів. Найбільшими могилами невинно убієнних є Бабин Яр (Київ), Янівський табір (Львів), жахливі умови існування євреїв і знову сотні тисяч убитих були у Доманівці (Миколаївська область), Печорі (Вінницька область) і т.д. 
Юні екскурсоводи перейнялися темою. Кожен епізод (спогад чи згадка з книги) учні переживали самі. Щем у голосі, страх у думках і знову запитання: «Навіщо? Чим завинили?» Це відбилося на обличчях учнів 5-11-х класів та солдатів Національної гвардії України. Виставку відвідало  170 осіб, проведено вісім екскурсій. І щоразу школярі і ми, дорослі, переживали трагічну історію євреїв по-новому.
Висловлюємо вдячність учням, які були задіяні на офіційному відкритті виставки – це Людмила Правдива і Яна Куделя (ведучі заходу), Катерина Паладич, яка читала чуттєвий вірш про розстріляних дітей у Бабиному Яру, Анна Давиденко, Анна Мережко, Артем Саміленко і Денис Правдивий, які зіграли епізод із життя єврейської родини, що отримала наказ про виселення. Усі разом створили атмосферу горя, жалю та співчуття. 
Після Новопетрівської ЗОШ І-ІІІ ст. №1 естафету перейняли школярі Кривого Рогу. Ще не одна сотня дітей і дорослих долучиться до акції пам’яті про трагічні сторінки минулого. Знищені євреї були нашими земляками, для когось – родичами. Разом із ними вмирали і українці. Багатьох розстрілювали через спробу сховати єврея. Багатьом єврейським дітям зберегли життя, бо переховували переважно дітей. Праведники Світу – так називають людей, які виявили милосердя і сміливість – серед українців їх немало. 
Виставка мала велике виховне значення. Усі відчули важливість цієї теми, про яку ми, в силу об’єктивних причин, мало знаємо. Залишатися людиною у будь-якій ситуації, за будь-якого політичного режиму – ось те, що зрозуміли діти. А це важливо, бо саме їм будувати майбутнє.  

Олена БАБЕНКО,
вчитель Новопетрівської ЗОШ І-ІІІ ст. №1