Головна » 2016 » Грудень » 5 » «Завжди в теперішньому часі...»
13:03
«Завжди в теперішньому часі...»

Нещодавно вийшла з друку завершальна книга Василя Линовицького  «Завжди в теперішньому часі...»  в започаткованій ним серії художньо-біографічних творів «Вишгород в іменах». Такий статус, за словами автора, вона набула з огляду на непомірно високі ціни на поліграфічні послуги в наші непрості дні. З огляду на це до видання не увійшли ще два розділи, хоча й були підготовлені... Зокрема, свіжа авторська поетична добірка «Райські яблука».
У загальному творчому доробку Василя Михайловича поетичні збірки «Повінь душі», «Така ось мить...», «Часові пояси», а також добірки віршів у колективних поетичних збірках «Послухайте, як дихає земля» та «Вишгородські передзвон».
Серед  прозових творів, що вийшли друком у вищезазначеній серії, книги: «Григорій Стаценко», «Нащадок древнього роду», «Під кронами століть» та «Межи­річчя зелених крил». Ну, а тепер  ось ще й «Завжди в теперішньому часі...». У ній автор розповідає про багатьох добре знайомих йому людей через призму своєї власної життєвої біографії з надією на те, що їхні імена не загубляться в історії, а завжди будуть з нами.
«Завжди в теперішньому часі...» – така назва книги не випадкова. «Коли виник задум написати її про людей, з якими довелося зустрітися в житті не мимохідь, а прожити поруч з ними не один день чи рік, я, раптом, зловив себе на думці, що кожен мій спогад про них відтворюється в моїй уяві тією чи іншою реальною картинкою події в теперішньому часі: ось зустрічаюсь, бачусь, говорю, жартую, запитую, чую відповідь... І що цікаво – в процесі написання книги, ніби на полотні, оживають епізоди, про які за інших обставин, можливо, уже б і не згадав... Ось я, по суті, ще п’ятирічне хлоп’я, із цікавістю слухаю літературну передачу по щойно проведеному нам «проводовому радіо» . А ось я уже школярик, випускник, солдат строкової служби, робітник, студент Київського державного університету імені Т. Шевченка, журналіст, редактор періодичного видання протягом багатьох років... І всюди поруч зі мною люди. Різні люди... Але в переважній більшості щирі, відкриті, добрі і талановиті... В цьому мені справді пощастило... «З ними легко, бо з ними просто. В них енергії добрий знак. З ними сонце і неба просинь, і життя колоситься в житах...», – розповідає автор книги, колишній багаторічний редактор газети «Слово», заслужений журналіст України Василь Линовицький. 
Звісно ж, далеко не все із задуманого, йому  вдалося реалізувати. Нинішні захмарні тарифи і ціни на все, що конче потрібно людині, навіть на продукти харчування, не обійшли стороною і літературну ниву та книговидання. Довелось переполовинити уже написану і підготовлену до друку книгу, аби хоча б частина творів побачила світ.
Але не будемо про сумне. Книга вийшла, книга є! І читаючи її, кожен із читачів подумки доповнить розповідь відомого журналіста новими іменами тих, хто на це заслуговує. І ці імена неодмінно будуть в теперішньому часі. В усякому разі – для кожного з нас, а значить і для історії рідного краю.

Олексій СЛОБІДСЬКИЙ, «Слово»

Категорія: Вишгородщина | Переглядів: 163 | Додав: slovo
comments powered by Disqus