Але у наш тривожний час, коли йдуть бойові дії у зоні проведення АТО, Сорочинський ярмарок не був велелюдним. Приїхало більше торгівців аніж покупців. На ярмарку були широко представлені народні промисли: від глиняних виробів і до вишиванок. Повсюди у витворах майстрів переважала національна символіка – синьо-жовті кольори.  У національних строях були навіть продавці товару. На всіх сценічних майданчинках відбувалися концерти, в основному художніх самодіяльних колективів. І, звичайно, їх репертуар складався з українських народних пісень.

 

Особливий інтерес у ярмаркової публіки викликав виступ самодіяльного андеграундового гурту «Гайдамаки» з Вишгорода під керівництвом Анатолія Миська у складі Лідії Мельникової, Ольги Удодової, Тетяни Шведун. Була у них і група  підтримки: Галина Попова, Микола Савочка, Максим Селюзкін.

 

«Гайдамаки», на відміну від інших самодіяльних колективів,  виступили зі спеціальною програмою патріотичних пісень, актуальних нині, таких як «Хмариться у Києві»,  «Завтра в далеку дорогу», «А де та правда, отаман?» та інші.

 

Бурхливе захоплення у ярмаркових викликали слова приспіву пісні «України не віддам»:

 

 

Ці невигадливі і прості народні слова на такий же народний мотив піднімали патріотичний дух Сорочинського ярмарку, і встановлена поруч сцени скринька на потреби для наших військових в АТО швидко поповнювалася пожертвами. А вишгородські «Гайдамаки » співали про те, як проводжали козаків боронити рідну землю, і так вже хотілося заспівати про переможне повернення наших вояків. Усі чекають миру, щоб народ не переймався військовими проблемами, а знову їхав масово на Сорочинський ярмарок заспівати звичне «Розпрягайте хлопці, коней...».