Останній номер газети
Головна » 2013 » Березень » 16 » Вишгородщина починалася з Київської ГЕС
13:37 Вишгородщина починалася з Київської ГЕС | |
 Ольга Олександрівна приїхала до Вишгорода у 1961 році з далекого Сибіру на будівництво Київської ГЕС. За фахом вона – інженер-будівельник, гідротехнік, а за покликанням – талановитий організатор, будівничий, шанувальник історії та краєзнавства. – Вперше я побачила Вишгород таким собі невеликим селом, з хаотично розкиданими хатами, – згадує Ольга Олександрівна. – Спочатку ми розквартирувалися по приватним будиночкам – бабусі здавали нам кімнати. Пам’ятаю, як моя перша домівка вразила земляною підлогою, пічним опаленням та солом’яною стріхою. Другим сильним враженням стало отримання, хоч і невеликої, однак власної квартири. Зараз їх називають «хрущовками». Але були кухня та ванна кімната! Ці мої незабутні відчуття навіть описані в одній книзі про будівництво ГЕС. Сучасна молодь, яка звикла до комфортних побутових умов і не цінує ту ж саму воду, може цього не зрозуміти, адже їм нема з чим порівнювати. А для мене тоді ванна була чимось неймовірним. Серед всього іншого – у житті був загальний піднесений настрій, почуття єдності. Як каже Семен Поташник: «Ми пишаємося тим, що є учасниками будівництва ГЕС». Так воно і було. Мене і моїх колег поєднувала спільна справа. Ми не просто побудували ГЕС, ми побудували місто! Я знаю, де і як клали каміння, заливали бетон. Тож несправедливим буде, якщо імена будівничих загубляться у минулому. – Тож Ви прийшли до думки, що потрібно якось увіковічити їх? – Справа в тому, що я люблю цікавитися історією місцевості, де живу. На мою думку, несправедливо, що Вишгород «одягли» у древні одежі. А як же наші сучасники, які будували це місто, і яких ми зустрічаємо на його вулицях? Отже, все почалося з того, що мій товариш Петро Крутенько якось закинув ідею створити щось на кшталт гуртка. А мене двічі просити не треба. Так я організувала гурток любителів історії будівництва Київської ГЕС і сучасного міста Вишгорода. Це було 26 років тому. Довелося навіть трохи у юридичну літературу заглибитися. За цей час назбиралася багата колекція з фотографій, записів, спогадів, альбомів, щоденників, документів та інших матеріалів. Освоїла фотоапарат – фіксую сучасність. – І з чого почалася робота? – З відзначення 40-річчя початку будівництва Київської ГЕС. До цієї дати ми вирішили підготувати пересувну фотовиставку. Я купила металоконструкції та власноруч виготовила планшети. Вони пересувні й легкі в експлуатації. У мене іноді їх позичають. Також надрукували фотографії великого формату. З цього все і почалося. Завели традицію зустрічатися нашим колективом, доповнювати виставку, ведемо книгу, у якій відвідувачі нотують відгуки та пропозиції. До речі, хочу сказати – щоразу по закінченні виставки хтось залишає букетик квітів. Це дуже зворушливо, і по-моєму, означає вдячність від небайдужих. Приємно, що нашу фотовиставку періодично запрошують на свята. Однак, я хочу зробити її дещо більшою та стаціонарною – тобто, заснувати музей. Просторе приміщення та всі умови для цього у мене є. Потрібно подумати, чим збагатити музей, окрім фотографій. Вважаю, люди будуть вдячні за таку роботу. Але для початку потрібно узаконити цю будову – тривалий час веду судові переговори з міською радою, ніяк не можемо знайти спільного знаменника. – А що у Ваших планах на майбутнє? – Загальна ідея – увіковічити пам’ять про гідробудівельників у Вишгороді. Адже саме ці люди створили наше місто (в його сьогоднішньому вигляді) та ГЕС. А способів безліч. Серед них – проілюструвати вже готову книгу Миколи Величка «Вогні ударної будови», в якій описані етапи будівництва, історії, видатні постаті. Про більшість того, що згадується у книзі, я маю фотографії. Я думаю, це збагатить книгу. Вона стане більш цікавішою і пересічному читачеві, не тільки тим, про кого йдеться у книзі. У планах – видання іншої книги – «Історія будівництва Київської ГЕС і сучасного міста Вишгорода». Для цього вже зібрані документи та занотовані розповіді. Залишилося лише впорядкувати їх. Вважаю, вона теж буде користуватися попитом не лише серед ветеранів і їхніх сімей, а й взагалі серед мешканців нашого краю. Адже багатьом цікаво знати, з чого почалася їхня вулиця або як будували їх житло. От, наприклад, теперішній проспект Мазепи – попередня його назва Молодіжний. Нашим молодим читачам нагадаю, що це була перша вулиця, що спроектована під час будівництва міста. Й оскільки першими її мешканцями була молодь, будівельники ГЕС, то й назвали проспект – Молодіжним. Тож це історичний факт, який не можна заперечувати. От і маємо, що гідробудівельники побудували Вишгород, а про них офіційно майже нічого не відомо. Хоча Іван Мазепа – постать дуже відома – до нашого міста ніякого стосунку не має, тож можна було якусь іншу вулицю назвати його ім’ям. Серед інших планів – ідея встановити пам’ятник гідробудівельнику. Разом з міським головою Віктором Решетняком проводили конкурс, однак жоден макет не задовольнив ні нас, ні Віктора Олександровича. Тож ескіз і досі не затверджений. Щодо місця встановлення є два варіанти: за шлюзом та у місті. Є ідея оформити оглядовий майданчик – його макет я вже зробила. Місце біля пам’ятника прикрасити кущами, на дошці пошани написати прізвища будівельників, а на спеціальних каменях – назви організацій, які брали участь у будівництві. – Невже цим займаєтеся лише Ви? – Ні, не зовсім. У нашому гуртку залишилося з десяток постійних членів. Ми разом розробляємо проекти і працюємо над їх втіленням. Наприклад, останній з них – розробка екскурсійного маршруту на тему «Історія будівництва Київської ГЕС і сучасного міста Вишгорода» – невеличка пішохідна екскурсія містом із закінченням у музеї. Нам є що показати і є чим пишатися. Адже, крім впорядкування набережної рукотворного моря чи встановлення пам’ятника історичним особам, потрібно акцентувати увагу на «перлині» нашого Вишгородського краю, з якої все почалося – з Київської ГЕС. Зараз це улюблена моя справа, і я гадаю, що наша древня і мальовнича земля пам’ятатиме імена своїх героїв.
Марія ФІЛАТОВА, «Слово» Фото Олександра КОВАЛЕНКА | |
| Переглядів: 721 | Додав: komashkov | |