Головна » 2016 » Жовтень » 13 » Виховуємо піонерів чи особистостей?
12:12
Виховуємо піонерів чи особистостей?

6 жовтня Верховна Рада проголосувала «За» проект закону «Про освіту». Лише 16 народних обранців вирішили утриматись від марудної справи, а інші 67, напевне, захворіли. Закон прийняли, перспективний план аж до 2027 року розписали, а що далі? 
Варто зауважити, що пострадянська школа у ХХІ столітті вже віджила своє. Сучасність вимагає від нас виховання не cлухняних піонерів, а креативних особистостей. Європейські школи рухаються в ногу з прогресом, а ми, як показує практика, топчемось на місці, оскаржуючи дії то Міністерства освіти, то місцевих шкіл, то педагогічного колективу. Напевно, ментальність українців насичена величезним терпінням, адже ми розуміємо, що це не правильно, але продовжуємо наступати на ті ж граблі. 
Як і 10, 20, 50 років тому, пересічний український школяр отримує в школі певну суму знань. За останні роки ця сума дуже збільшилася, як і значно зріс загальний інформаційний потік у світі. Учні спроможні лише відтворювати знання, проте часто не отримують вміння застосовувати їх для вирішення життєвих проблем. Спосіб навчання в сучасній українській школі не мотивує дітей до навчання. Матеріал підручників затеоретизований, переобтяжений другорядним фактологічним матеріалом.
Знання та вміння, взаємопов’язані з ціннісними установками учня, формують його життєві компетентності, необхідні для успішної самореалізації у житті, навчанні та праці. Враховуючи вище сказане, Міністерство і розробило новий закон про освіту.
Дозволю собі зробити невеличкий аналіз деяких принципів цього закону.
Так, за новим проектом, учні мають спілкуватися виключно українською мовою на всіх уроках, окрім іноземних мов, де вони практикуватимуть свої навички як в усному, так і в письмовому мовленні. 
Однією із засад нової освіти є оновлений педагогічний склад, який створює разом із учнями такий ланцюжок: діалог – взаємодія – взаємоповага. Для успішного впровадження реформаторських ідей у практику необхідно мати досконалий інструмент. У випадку з освітньою реформою – це високопрофесійні освічені і досвідчені педагоги. Звідси випливає потреба у зміні системи підготовки цих педагогів, яка в законі належним чином не відображена. Мається на увазі активне ознайомлення і впровадження передового педагогічного досвіду, у тому числі й закордонного. На сьогоднішній день учителі використовують переважно застарілі дидактичні засоби. Педагогів деморалізує низький соціальний статус та рівень оплати праці. Учитель не має справжньої мотивації до особистісного та професійного зростання. 
Нова школа буде навчати дітей жити. Однією із головних засад, яку прагнуть започаткувати – це менше теорії, більше практики. Адже підручники, якими користуються учні, мають багато теоретичного матеріалу, який заплутує дитину, та інколи зовсім не має практичного. Напевне, тому навчання триватиме 12 років. На здобуття початкової освіти виділяється три роки, базову освіту отримаємо за п’ять років, а профільну середню освіту за три роки. Так за останні роки дитина здобуває диплом молодшого спеціаліста і можливість вступу до омріяного університету. Проте, як координуватиметься ця гілка навчання, нам не повідомляють, адже зараз із дипломом молодшого спеціаліста можна вступити на третій курс університету, якщо ти, звісно, не змінюєш своєї спеціалізації.
Передбачене й комфортне навчання, яке включає створення опорних шкіл базового рівня у регіонах. Опорна школа – це якісна система освіти для дітей, які навчаються в окрузі. У зв’язку із децентралізацією буде створена опорна школа, яка матиме філії. Філії – це школи першого ступеня, у яких навчаються діти з першого по четвертий клас. Такі освітні заклади будуть максимально наближені до місця проживання дітей. Базову освіту українці здобуватимуть в опорній школі, до якої буде організовано підвезення учнів. Таким чином, діти із сільської місцевості зможуть отримати дійсно якісну освіту на рівні базової і старшої профільної школи.
Але не достатньо створити документ, де буде гарно розписано кому і що робити. Потрібно також вкласти чималі кошти для того, щоб діти не мерзли у школах, щоб були сучасні класи, щоб малеча могла навчатися за комп’ютерами та сучасними підручниками. Потрібні і актові зали для проведення різних заходів, сучасні спортивні зали для занять взимку та влітку, і, звісно, нормальна їдальня для дітей. Не всі навчальні заклади можуть тим чи іншим похвалитися. І хоча це більш актуальна проблема, ніж план занять – на це менше звертають уваги. Так в умовах децентралізації (процес якої також вже затягнутий) освітня субвенція буде покривати витрати на забезпечення педагогічної складової (заробітна плата працівників закладів освіти, підручники, підвищення кваліфікації вчителів тощо). Державні ж органи влади і територіальні громади зобов’язані створити необхідні умови для навчання. Виходить, що сумнівний проект децентралізації ставить під сумнів проект нової школи? Адже більша частина фінансування та облаштування закладів освіти залежить від створених територіальних громад, а це повинно відбуватися на добровільних засадах. Виходить, як не буде об’єднань, то проект нової школи не дійсний, чи об’єднання будуть відбуватись примусово? Для кращого майбутнього наших дітей «низам» і «верхам» потрібно дійти спільної згоди – чи ми стаємо на прогресивний європейський шлях, чи сидимо на місці.

Христина БАРАНОВСЬКА, «Слово»

 

Категорія: Вишгородщина | Переглядів: 63 | Додав: slovo
comments powered by Disqus