Головна » 2018 » Квітень » 19 » Тризна Святослава
17:10
Тризна Святослава

Виповнився 1046 рік з часу загибелі князя Святослава у 972 році на острові Хортиця. Тризна (тривіда) – поминальні обряди нашого народу – дослівно три знання, три відання: перше  – про богів, друге – про героїв, третє – про звичай нашого народу. Цей величний звичай має на меті зберегти: пам’ять про наших богів та героїв та встановити духовний зв’язок поколінь. На тризні запалюють три вогні, які симво­лізують три світи – богам  – слава, живим  – здоров’я, предкам  – пам’ять.
Святослав – непересічний державний діяч нашого народу. Син княгині Ольги і князя Ігоря, народився і виріс у Вишгороді. Тут він змужнів, вийшов на рівень державного діяча і воєначальника.
Коли ми запитаємо у рядового українця, ким був в історії Святослав Ігорович, якого ще називають Хоробрим, то почуємо різні відповіді. Хтось згадає, що це був Київський князь. Хтось скаже, що він був завойовником, який розширив межі Руської держави – Київського князівства. Хтось скаже, що це був безстрашний воїн, який переміг Хозарський каганат, що становив пряму військову та економічну загрозу для Києва та його земель, і стер з лиця землі Хозарську столицю Ітіль 3 липня 965 року. Хтось скаже, що Святослав був мудрим державником, який зміцнив свою владу ззовні та внутрішньо, добираючи правильні кадри та проводячи активну зовнішню політику.
І всі ці відповіді  – правильні!
Святослав Хоробрий  – це та постать в нашій історії, яка поряд з іншими визначними українцями має нагадувати нам, що українській нації є на кого рівнятися, є з кого брати приклад, є ким пишатися, є в кого вчитися бути вели­кими й успішними. Ми не маємо довіряти «пророкам» з чужини, що підмінюють наші традиційні цінності  – ми маємо знати своїх героїв, вдосконалювати і збільшувати їхні надбання. Ми маємо бути вірні їхнім заповітам  – жити щасливо і в пошані з повагою один до одного, і з твердим розумінням свого шляху у світовій історії.
Адже лише ті нації, котрі розуміють своє призначення,  свою ідею – Ідею Нації, та знають свої історичні орієнтири – стають великими, стають заможними.
Саме тому ми можемо сказати, що як військовий та державний діяч князь Святослав Ігорович є для нас символом. Символом Свободи. Адже саме Святослав Хоробрий позбавив Київське князівство від усіх гнобителів, які стано­вили загрозу  – політичну, військову та економічну. Саме князь Святослав Ігорович безпосередньо довів, що позбави­тися гніту нація може лише за умови, коли її правителі – най­кращі сини народу, коли сама нація бореться за своє щастя і безпеку. Лише коли поєднані ці дві складові –  коли провідна верства насправді виступає виразником та захис­­­н­и­­ком інтересів народу і коли сам народ готовий захищати свої інтереси, права, прагнення, оскільки розуміє свою мету.
Лише тоді нація може здобути Свободу. Князь Святослав є для нас також символом честі, адже він показав приклад шляхетного поводження навіть із ворогом, відправляючи тепер усім відомий вислів «Іду на Ви», коли виступав у похід проти своїх супротивників.
Святослав Хоробрий навчив нас бути впевненим у своїх силах,боротися шляхетно,чесно і гідно, як він це робив завж­ди  – і перемагав. Святослав Ігорович навчив нас вірити правителям. Лише коли вони насправді є представниками на­роду – і діють в інтересах народу. Він був чесний до кінця зі своїми людьми  – він не приховував власних планів, не приховував своїх інтересів, своєї релігії, свого походження, своїх статків. Цієї якості – чесності із власним народом – зараз не вистачає владі, які б кольори вона не представляла, яка ще жодного разу по-справжньому не засвідчила, що є справді  виразником народних прагнень.
Святослав Хоробрий є для нас символом Сили  – адже лише справжня сила  – сила духу, волі та тіла творять історію. Саме сила Святослава як провідника народу, правителя дер­жави  – сила волі, сила віри в українську перемогу, сила тіла, яке воювало хоробро, хвацько, безстрашно та результативно – витворила нові кордони Київського князівства та нове розу­міння характеру нашого народу. Вона викресала новий перемож­ний дух спільноти, яку пізніше, через століття, назвуть укра­їнською нацією. Ми маємо пам’ятати, що наші предки не лише побудували міцну державу, а й мали силу розчищати шляхи, розширюючи кордони, щоб робити її заможною – і так вони здобули Велич.
Князь Святослав є для нас символом Рівності  – адже ніколи не відмежовувався від народу, ніс увесь тягар військової справи зі своїми побратимами, маючи приналежність до знатного роду. Не виділявся з-поміж своїх людей, був князем Київським, за якого держава набула найбільшо­го територіального приросту – і не грабував. Не гнобив свій народ, вимагаючи привілеїв.
Святослав Хоробрий – це уособлення соціальної справед­ливості в українській історії. Правитель, який творив Історію, розширював Київську державу, позбавляв її економічної небезпеки, усунувши з торгівельного шляху хозар, який побудував свою владу, міцно закріпившись у найбільших кня­зівствах – зокрема, Новгородському. Ніяк не вирізнявся серед свого народу. Народу, який за правління Святослава Хороброго увічнив себе, ставши народом  – переможцем, народом-воїном, народом, що знає своє коріння, свій шлях та мету – і досягає цієї мети.
Князь Святослав та наші предки – це люди, що навчили нас, як стати великими, як стати заможними та жити у повазі одне до одного і мати повагу чужинців. Князь Святослав та наші предки, проблему із будь-яким сучасним незаконним силовим угрупованням, що посягає на територіальну цілісність держави, із будь-якими гнобителями та соціальними паразитами, що наживаються на бідах народу, вирішили б без сучасної бюрократичної тяганини! Безпомилкові постулати наших предків ми маємо взяти за основу свого теперішнього життя.
Світогляд, Ідея та Чин наших героїчних предків – взірець того, щоб раз і назавжди позбутися усіх соціальних та національних гнобителів, примусити чужинців поважати наш народ. А значить – наші мову, традиції та культуру.
Сучасні вишгородці мусять знати хоча б щось про на­шого великого земляка. Бо більшість сучасного населення нашого славного і древнього міста – приїждже. А після погрому ханом Батиєм Києва і околиць 1240 року – тут протягом 600 років просто була пустка.
Пам’ятаючи Святослава, українці мають повернути собі величне та успішне місце у світі та історії.

Анатолій МИСЬКО, 
почесний громадянин Вишгорода, краєзнавець

Категорія: Вишгородщина | Переглядів: 51 | Додав: slovo
comments powered by Disqus