Головна » 2017 » Вересень » 14 » Страстотерпці потерплять?
18:02
Страстотерпці потерплять?

Гарну площу зробили у Вишгороді. Красивий адмінбудинок, мов білий корабель, висотні новобудови, пам’ятник святим страстотерпцям Борису і Глібу, який з двох боків «обступили» скульптури, красиві велетенські ялини, куди навіть білки забігають з навколишніх лісків. Стоять паркові лави, до яких у тихе надвечір’я сходяться посидіти-погомоніти про життя татусі та мами з діточками. Словом, не гірше, ніж у Європі. 
Люди, яким пощастило подорожувати іншими країнами, повертаючись додому, часто підкреслюють одне з найкращих вражень: «Там дуже чисто!» Навіть не виїжджаючи за кордон, наші співвітчизники помічають, що на вулицях великих міст дуже багато сміття, у передмісті купи мотлоху на узбіччях, на берегах річок та в лісах. Зрештою, проблема чистоти є дуже актуальною.
Багатьом людям не байдуже, який вигляд має їхнє помешкання. Усі намагаються зробити його затишнішим та чистішим, але чомусь ці намагання поширюються тільки на своє помешкання чи обійстя (щоправда, дехто і у власній квартирі вміє влаштувати смітник). Під’їзди, вулиці, парки часто залишаються поза увагою людей. Але ж наше рідне місто – такий самий дім, як і власна квартира! Чому ж не зробити його чистішим?
Іноді доводиться бачити насправді шокуючі приклади недбальства. Так, мама, гуляючи з малечею, може просто викинути серветку на асфальт, солідний діловий чоловік, отримавши рекламку і прочитавши її, кидає папірець під ноги. Такі випадки – не виняток. Спостерігаючи на площі Шевченка за суєтою людського життя, за молодими його паростками, малечею, прискіпливих поглядів її наглядачів – молоденьких, гарно вбраних матусь, самовпевнених, завжди заклопотаних чиновників, що працюють поблизу, стурбованих комунальників, міських нероб, що збираються на площі і «вирішують» глобальні проблеми,  безхатьків, що байдикують на газонах чи лавках серед порожніх пляшок, решток сміття серед кам’яних баб – символів мудрості, спокою та вічності життя – подумалося, що до омріяної (у побутових розмовах) Європи нам ще далеко.
Згідно з дослідженнями, Україна посідає одне з чільних місць у світі за кількістю сміття на душу населення. Таких висновків дійшли під час проведення соціологічного опитування активісти однієї екологічної партії. Понад 160 тисяч гектарів земель в країні передано під полігони для сміття, на них зберігається близько 35 млрд тонн відходів – по 760 тонн на одного українця, включно із старенькими та немовлятами! Сюди і наші, вишгородські автохтони, вносять свою частку
– Це сумно, – долучився голос нашого давнього знайомого, спеціаліста з місцевого клінінгу, – люди за день так площу захарастять, що наступного дня її  до «тями» важко привести. Що й говорити про дні прийому у міській раді або райдержадміністрації?! Шум, гамір. Дітвора, нудьгуючи, стіни розмальовує, забруднює і псує стільці, наче вони нікому не потрібні. Така злість іноді бере – не знаю, що зробив би з їхніми батьками за таке виховання і ставлення до речей.
До речі, вже й до пам’ятника добралися – дехто встиг «відмітитися» на постаменті, надряпавши щось про кохання. А хтось уже поніс додому гранітну плитку, що відпала. Може, щоб жінка гарячу пательню з яєчнею на неї поставила чи на дачу прилаштувати? 
– Є в цьому правда, – втрутився у розмову наш товариш, до речі, колишній талановитий журналіст, який чогось подався у чиновники і вже багато років ним працює. – Я взагалі б громадські приймальні за поріг адміністративних установ виніс, бо галас відвідувачів не лише заважає плідно працювати, а й штат двірників змушує збільшувати.
– А більш ефективно і професійно працювати не пробували? – поцікавилися ми, та у відповідь – мовчання.
Пам’ятаєте тривіальне правило: чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять! Якою б якісною не була робота комунальних служб, із тотальним недбальством і безкультур’ям  їм не впоратися. Тому чистота місця, де ми з вами живемо, залежить від кожного з нас.
Отож стоять страстотерпці Борис і Гліб, давні покровителі Вишгорода, і мовчки спостерігають за «виробниками» сміття. А що вони можуть зробити? Мабуть, ментальність у нас така — де жити, там і смітити… Але цієї звички треба якось позбуватися. Бо Земля не така велика, як нам здається…

Юрій ДВОРОВИЙ, Олександр ГАМУЙЛО

Категорія: Вишгородщина | Переглядів: 567 | Додав: slovo
comments powered by Disqus