Нелегким видався останній місяць – сотні зустрічей з людьми у трудових колективах та на прибудинковій території, їх зауваження і пропозиції щодо посади міського голови, їх болі і переживання, і надія, що хтось допоможе… 
Чимало було таких звернень, які треба було вирішити терміново, і я допомагав, не відкладаючи їх у довгий ящик – лікування сина учасника АТО, який перебуває у реанімації, забезпечення ліками першої необхідності  центральної районної лікарні, підтримка матері загиблого воїна-афганця, облаштування прибудинкової території на вулиці Кургузова, допомога у фінансуванні участі плавців ДЮСШ у обласних зборах та багато іншого.
Щодо загальноміських проблем, то я  не давав якихось обіцянок, а просто розповідав, як ту чи іншу проблему можна вирішити, звідки реально залучити кошти для будівництва нових дитсадків та шкіл, розвитку інфраструктури, спорту і культури.
Однак, доля розпорядилась так, що вирішувати усі ці проблеми доведеться іншому. І я побажав обранцю на посаду міського голови: хай йому вистачить мудрості і снаги  швидко розібратися у всіх цих складних переплетіннях міського господарства, набувати досвіду, бо молодість і ентузіазм тут не допоможуть. На підйомі перемоги здається, що все можна легко здолати. Але це лише здається, бо щоденний згусток проблем дуже швидко отверезить від п’янкого відчуття, а люди спитають: що зроблено?
Дякую усім, хто підтримав мене на виборах міського голови у Вишгороді та на виборах депутата районної ради у Любимівці. А ще більше тим, хто підтримує мене постійно, незалежно від того, на якій я посаді. 
Пам’ятаю усі адресовані мені прохання і пропозиції – буду вирішувати їх у міру своїх можливостей у статусі депутата районної ради. Спілкуймось, вирішуймо питання, допомагаймо одне одному – життя після виборів не закінчилось, воно вимагає щоденних дій і зусиль, справ у нас багато і проблем у нас непочатий край, і їх треба розв’язувати, якщо думаємо про розвиток нашого міста і всієї Вишгородщини.

Олександр ПРИХОДЬКО.
Фото з архіву автора.