Останній номер газети
Головна » 2014 » Грудень » 6 » Пам’ять правічних подніпровських сіл
11:25 Пам’ять правічних подніпровських сіл | |
 Цьогорічну осінь для нас, демидівців, можна іменувати епітетом «меморіальна», адже кожен із трьох місяців ознаменувався надзвичайними пам’ятними подіями: 22 вересня на стіні нашої школи було відкрито меморіальну дошку у день народження Олександра Андрійовича Костюченка, що увіковічила пам’ять загиблого в АТО героя.
14 жовтня на подвір’ї церкви святого архистратига Михаїла Київського патріархату була освячена меморіальна плита, якою демидівці увічнили пам’ять трьох священнослужителів Клєбановських. Три члени цієї родини більш як сторіччя, змінюючи один одного, служили прихожанам нашого села не тільки як священики, а й як просвітителі, бо саме перший із них Василь Клєбановський в кінці 50-тих років ХІХ ст. уже організовував церковно-приходську школу, а ще були отець Микола Клєбановський та його син, що дбали про освіту, високу моральність сільчан, про їхній інтелектуальний розвиток. Коли ж приходила старість, а потім і смерть, то за існуючою традицією батюшок хоронили коло церкви під південно-західною стороною церковного подвір’я.
У 1931 році, коли комуністи розвалили споруду церкви, збудувавши на її місці школу, могили зрівняли із землею, і ніхто ніколи не згадував про своїх отців. Тепер же пам’ять про достойників Клєбановських буде жити у Демидові вічно.
А 21 листопада ознаменувалось для Демидова ще однією значною подією: у скверику на розвилці вулиць Київської та Садової, де за доленосним співпадінням на електричному стовпі височить давнє буслине гніздо, мовби нагадуючи світові і людям про нелегкі лелечі долі тих переселенців, які цього дня збирались з усіх-усюд на це місце. Саме тут рік тому була закопана капсула із листом-зверненням до нащадків, тепер установлений гранітний камінь з такою табличкою «Затонулим селам Вишгородщини присвячується: Бірки, Домонтова, Завалівка, Новий Глібів, Новосілки-на-Дніпрі, Окунинове, Ошитки, Ротичі, Рудня Толокунська, Сваром’я, Старий Глібів, Старосілля, Тарасовичі, Чернин».
50 років тому, 21 грудня 1964 року дала перший струм Київська ГЕС, а до цього 33 тисячі людей із названих сіл з 1958 по 1964 рік були переселені у десятки сіл у Броварський, Бориспільський, Вишгородський та Києво-Святошинський райони, де вони та їхні нащадки живуть і понині, плекаючи у душах пам’ять про свою загублену малу батьківщину.
Біля нового пам’ятного знака зібралося більше сотні людей із Демидова, Козаровичів, Димера, Кругів, Лютежа, Вишгорода, Києва. Усіх їх об’єднувало те, що походження у них із тих сіл, назви яких викарбувані на камені. У своїх щирих промовах В.Ф. Філоніз, Чернина, М.А. Попіщук із Завалівки, Р.П. Зінкевич із Бірок, Т.П. Гулакова із Ошиток, В.В. Бабич із Тарасовичів розповідали про свої рідні села, їхніх людей і неповторну красу природи.
А ще від бірківців мала слово Тетяна Дзюба. У далекому 1966 році вона, тоді 14-річна дівчинка, уже проживаючи у Демидові, написала вірш про рідне село, який присутнім продекламували її онучки-школярки Богдана та Олександра.
Хвилюючим моментом було урочисте винесення вінка, сплетеного із гілочок сосни, обвитою синьо-жовтою стрічкою із назвами затоплених сіл, прикрашеного кетягами калини, який діти, онуки переселенців винесли на рушнику, що вишила у 1938 році бірківка Пріська Олексіївна Духота, дочка репресованого у 1937 році Олексія Кириловича Духоти. Цей вінок спустили на воду Київського водосховища, як свідчення щемливого болю і вічної пам’яті про наші незабутні рідні куточки, які вже ніколи і нікому не повернути і не воскресити. Демидівський сільський хор «Любисток» на завершення свята подарував усім присутнім декілька пісень у своєму виконанні: «Моя ти земле калинова», «Роде мій красний», «Стрілецька могила»та молитву «Боже великий, єдиний, нам Україну храни».
Присутні гаряче дякували виконкому Демидівської сільської ради та сільському голові Василю Дідку за те, що тепер їм, переселенцям, людям із нелегкою лелечою долею, жити на землі буде трішечки веселіше, адже вони будуть тішитися тим, що тут, в історичному центрі села Демидів, на цьому граніті, що став для всіх отим наріжним біблейським каменем, викарбувані назви правічних подніпровських сіл, таких дорогих кожному серцю переселенця.
Валентина ОСИПОВА, Демидів
| |
| Категорія: Демидівська громада | Переглядів: 791 | Додав: komashkov | |