Головна » 2014 » Грудень » 20 » Насильство в сім’ї як соціальна проблема
10:25
Насильство в сім’ї як соціальна проблема
Жертвою домашнього насильства може стати будь-хто: жінка, яку постійно лає і б’є її чоловік, дівчинка-підліток, яка страждає від сексуальних переслідувань свого вітчима, хлопчик, якого лупцює мати-алкоголічка, старенька бабуся, яку ненавидять власні діти. Закон розрізнює чотири види домашнього насильства: фізичне, психологічне, економічне, сексуальне.
 
Фізичне насильство в сім’ї – це навмисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень одного члена сім’ї іншому, яке може призвести чи призвело до порушення нормального стану фізичного чи психічного здоров’я або навіть до смерті постраждалого, а також до приниження його честі та гідності.
 
Сексуальне насильство в сім’ї – це примушування до небажаних статевих стосунків у родині, а також сексуальні дії щодо неповнолітнього члена сім’ї. 
 
Психологічне насильство в сім’ї – це насильство, пов’язане з тиском одного члена сім’ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, які доводять постраждалого до стану емоційної невпевненості, втрати здатності захистити себе і можуть заподіяти або заподіяли шкоду психічному здоров’ю.
 
Економічне насильство в сім’ї – це навмисні дії одного члена сім’ї щодо іншого, спрямовані на те, щоб позбавити постраждалого житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які він має законне право. Такі дії можуть заподіяти шкоду фізичному чи психічному здоров’ю або навіть призвести до смерті постраждалого.
 
За даними соціологічних досліджень, серед розлучених жінок кожні три з чотирьох опитаних потерпали від домашнього насильства. 
 
Чому це відбувається? Тому що метою домашнього насильства завжди є встановлення контролю над жертвою, коли кривдник намагається бути єдиним «розпорядником» її життя. Поширеним стереотипом є переконаність постраждалих у тому, що вони мусять терпіти домашнє насильство задля дітей. За даними не­урядових організацій, неповнолітні стають свідками кожного третього випадку насильства в сім’ї. Психологи стверджують, що діти, виховані в таких сім’ях, згодом самі виявляють більшу схильність ставати жертвами чи кривдниками, оскільки побачене та пережите згубно впливає на їхнє психічне здоров’я та нормальний розвиток.
 
Щодо осіб, які вже вчинили насильство в родині або погрожують його вчинити, працівники міліції можуть вжити таких заходів – взяти на профілактичний облік осіб, схильних до вчинення насильства в сім’ї;  винести кривд­никові офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї. Якщо кривд­ник таки вчинив насильство після винесення йому офіційного попередження, йому можуть винести захисний припис і контролювати виконання вимог захисного припису. 
 
Найбільш гостро проблема насильства в сім’ї постає серед неповнолітніх громадян. Це пов’язано здебільшого з вразливістю та необізнаністю дітей. Вразливість дітей до насильства пояснюється їх фізичною, психічною та соціальною незрілістю, а також залежним (підлеглим) становищем відносно дорослих, незалежно від того, чи є це батьки, опікуни, вихователі, вчителі. 
 
Ознаками насильства над дітьми можуть бути: замкнутість, демонстрація повної відсутності страху, неврівноважена поведінка, агресивність, схильність до нищення й насильства, уповільнене мовлення, нездатність вчитися, надто висока зрілість та відповідальність у порівнянні зі звичайними для цього віку, уникання однолітків, бажання гратися лише з маленькими дітьми, занизька самооцінка, тривожність, намагання справити враження людини, яка живе в злиднях, демонстрація страху перед появою батьків, страх фізичного контакту, острах іти додому, депресія, спроби самогубства, вживання алкоголю або наркотиків; психосоматичні хвороби, біль у животі (неврастенії); нав’язливі страхи (фобії); насильство по відношенню до свійських тварин та, взагалі, до більш слабших істот; почуття провини за отримання фізичних ушкоджень. 
 
Досить багато людей, над якими вчиняють насильство, не наважуються йому протистояти. Тим часом законодавство гарантує кожній особистості широкі права та свободи й захист від їх порушення. Закон «Про попередження насильства в сім’ї» передбачає і покарання осіб, які чинять насильство в сім’ї, і заходи щодо надання допомоги потерпілим.
 
Службою у справах дітей та сім’ї Вишгородської райдержадміністрації постійно проводиться робота щодо запобігання вчинення насильства в  сім’ях, укладено договір про роботу з практичним психологом, який щосуботи надає кваліфіковані консультації, проводить корекційні програми з особами, які вчинили (мають намір вчинити) насильство в сім’ї, жертвами насильства. 
 
Записатись на консультацію до психолога особисто чи повідомити про факт вчинення насильства, свідком якого ви стали можна за телефонами: 54-640, 26-227.
 
Передусім варто пам’ятати народну мудрість: «Хто сам себе береже, того й лихо оминає». Не треба заплющувати очі на реальні факти і вмовляти себе не звертати уваги на насильство. Якщо ви зіткнулися з першими (ще «легкими») проявами насильства, подумайте про власну безпеку та безпеку своїх дітей – уявіть найгірший розвиток подій і подумайте про ваші дії в таких неприємних ситуаціях.
 
Тримайте під рукою номери телефонів міліції та соціальних служб. Варто, щоб ці номери також знали ваші діти. Якщо виникне потреба, не вагаючись телефонуйте до районного відділу міліції і вимагайте термінового втручання. По приїзді працівників міліції детально опишіть їм усе, що сталося, покажіть ваші тілесні ушкодження, а також домашні речі, які побив чи поламав кривдник.
 
Якщо вам завдано тілесних ушкоджень, обов’язково зверніться до медичних закладів. Ви не лише пройдете лікування, а й отримаєте медичні висновки, які є вагомим доказом у суді.
 
Найбільш виваженим виходом з деяких ситуацій є втеча. Але цей крок належить ретельно підготувати. Варто заздалегідь зібрати невеличку валізу з найбільш потрібними речами: одягом для себе та дітей, грошима, ліками, ключами від дому, офісу тощо, особистими документами (паспорт, свідоцтво про народження дитини), документами, які підтверджують ваші права власності на житло, машину і т. ін. Обов’язково запишіть і запам’ятайте адреси та номери телефонів установ, до яких ви плануєте звернутися по допомогу. Крім того, наперед обдумайте маршрут вашої втечі й визначте декілька (не одне!) місць, де ви могли б сховатися, якщо залишите дім.
 
Якщо близькі люди готові вам допомогти в боротьбі з домашнім насильством, домовтеся з ними про спільні дії в гострій ситуації.
 
Подумайте проте, як обмежити ваше спілкування з кривдником після розлучення і вберегти від нього ваших дітей. Наприклад, попросіть ваших колег по роботі з’ясовувати, хто вам телефонує, повідомте працівникам дитячої установи, хто має право забирати ваших дітей додому, ходіть до інших крамниць тощо.
 
Уявіть ваше подальше життя без кривд­ника й знайдіть у ньому позитивні моменти для себе. Згадуйте про ці моменти тоді, коли відчуватимете неспокій та сумніви. У разі потреби, зверніться до соціальних служб та неурядових організацій, які надають психологічну підтримку постраждалим від насильства в сім’ї.
 
Н. ДМИТРІЄВА,
головний спеціаліст служби у справах дітей і сім’ї
Категорія: Україна | Переглядів: 395 | Додав: komashkov
comments powered by Disqus