Головна » 2015 » Червень » 13 » Нашого цвіту по всьому світу…
10:38
Нашого цвіту по всьому світу…
29 квітня у приміщенні адмінбудинку відбулися громадські слухання, під час  яких громадськість разом з представниками влади обговорювала питання, пов’язані з проблемами заробітчан, оскільки для Вишгородщини це досить актуальна і болюча проблема.
 
З цього приводу у нашій газеті було надруковано матеріал під назвою «Чи вдасться подолати прірву між словом та ділом». Організатором дискусії стала Стефанія Сідляр, голова громадської організації «Заробітчани», яка на особистому прикладі відчувала всю гостроту проблеми. 
 
– Стефаніє Григорівно! Як Ви вважаєте, наскільки результативними були проведені громадські слухання заробітчан: «Заробітчанство в Україні – вибір, чи гірка необхідність?»
 
 – Те, що громадські слухання відбулись, уже результат, адже на них були присутні священнослужителі Вишгорода, керівники усіх гілок місцевої влади, роботодавці, заробітчани, які проживають в нашому районі, народні депутати. Ці питання ми маємо піднімати на рівні місцевої влади, адже ця категорія населення соціально незахищена. 
 
Хіба люди винні, що безробіття, бідність вигнали з постійного місця проживання, із теплих і чистих будинків, від родини і змусили шукати заробіток на виживання. І, в результаті, це призвело до того, що вони стали чужими на рідній землі, проживаючи у будівельних вагончиках, найнятих квартирах. 
 
Проблеми заробітчан – це не проб­леми нинішнього дня. Лишень подумайте, 7 млн. активного працюючого населення з країни, де 44% території чорноземи (а у світі їх не більше 6%) шукають заробіток, щоб прожити і прогодувати родини в різних регіонах нашої країни та по усьому світу від Польщі і до Австралії. Не дарма ж з’явилося прислів’я «Нашого цвіту по всьому світу».
 
– На рівні місцевої влади заробітчани мають підтримку, а у випадку необхідності захист?
 
– Заробітчани, незважаючи на те, що працюють на надзвичайно важких роботах: будівництво висотних будинків, ремонт доріг, реалізація товарів під відкритим небом, вантажні і пасажирські перевезення, не є частиною територіальної громади. Навіть немає обліку заробітчан, хоча в минулі роки на Київщині їх було до 4 млн. людей. На моє глибоке переконання, так сталося тому, що на усіх рівнях влади немає відповідального за внутрішню трудову міграцію населення.
 
У кожному населеному пункті така статистика є: діти-сироти при живих батьках, жінки-вдови при живих чоловіках, недоглянуті старі батьки у холодних будинках.
 
Кожен із нас розуміє, що ми тут тимчасово, хоча ця тимчасовість триває десятиліттями. Моральний тягар розлуки важчий від фізичної праці, він, ніби цвяшок в душу вбитий, ходить за заробітчанами усі 24 години на добу . А тому підтримка від місцевої влади заробітчанам вкрай необхідна. У першу чергу, для згуртування, створення можливості спілкування між собою, для запобігання непорозумінь і конфліктів із місцевим населенням.
 
Заробітчани – це практично трудові біженці, які від безробіття змушені виїхати з власних домівок в інші міста, і їх важка праця ці міста робить кращими, економічно сильними, а здоров’я і психіку заробітчан слабкою.
 
– Наскільки мені відомо, ви вже сьогодні здобули розуміння та підтримку в особі голови райдержадміністрації. 
 
– Це дійсно так, адже з приходом на посаду голови РДА Олександра Горгана ставлення і підтримка заробітчан змінились у кращий бік.
 
У розмові з Олександром Любомировичем було відчутно, що керівник Вишгородщини – це новий рівень керівника, політика європейського типу, який працює для місцевої громади на перспективу розбудови громадського суспільства, де є обов’язковим дотримання закону, збереження усіх прав і свобод місцевої громади і заробітчан у тому числі.
 
Проблеми заробітчан, які працюють на Вишгородщині, Олександру Любомировичу не чужі. Особисто він перерахував кожну з них і запевнив, що буде шукати механізм їх вирішення. Звісно час покаже серйозність його намірів.
 
– Яким чином плануєте надалі відстоювати ваші права? 
 
– Найближчим часом після проведення організаційної роботи, обговорення на усіх об’єктах, де працюють заробітчани, буде проведено християнсько-просвітницький захід за участю священнослужителів усіх конфесій і християнських рухів, представників місцевої влади, роботодавців і заробітчан під назвою «З молитвою за Україну».
 
У планах на розбудову організації основна мета – згуртування заробітчан з усіх регіонів, хоча б частково за рахунок спілкування, підтримки зменшити біль розлуки з рідними.
 
Кожен заробітчанин – чи то з Луганська, чи зі Львова, повинен пам’ятати, що він тимчасово залишив домівку, родину, але головне, щоб він її не забув.
 
Ірина ЛИТОВЧЕНКО, «Слово»
Переглядів: 118 | Додав: komashkov
comments powered by Disqus