Останній номер газети
Головна » 2013 » Березень » 23 » Народження діорами
13:05 Народження діорами | |
 В червні 1975 року заступник начальника Київського обласного управління культури Микола Орел та я – тодішній завідуючий Вишгородським районним відділом культури були відряджені в Москву на студію військових художників ім. М.Б. Грекова для розгляду та погодження ескізного проекту діорами «Лютізький плацдарм» від імені замовника. Так співпало, що до Москви ми прибули в річницю початку Великої Вітчизняної війни – 22 червня. На залізничному вокзалі нас зустрів Микола Присєкін, художник-баталіст, якому було доручено виготовлення діорами. По приїзду на студію нас познайомили з її керівниками, які розповіли про історію та сьогодення студії, її завдання та надбання, провели екскурсію по залах студії, познайомили з військовими художниками, вручили проспекти та сувеніри. Потім ми приступили до безпосереднього розгляду ескізного проекту діорами. Оскільки М.С. Присєкін вже мав досвід створення аналогічних проектів, бо був автором діорами «Букринський плацдарм», йому, на наш погляд, вдалося втілити в ескізі полотна основну ідею визначної військової операції, але його потрібно було прив’язати до безпосередньої місцевості, на якій ці події відбувалися. Ми з М. Орлом запропонували деякі, як нам здавалося, важливі деталі, виклали наші побажання та завізували запропоновані проекти. Потім художник влаштував нам цікаву та змістовну екскурсію Москвою, де я, до речі, був вперше, показав визначні історичні місця, познайомив зі своєю сім’єю. Подальші наші зустрічі відбувалися вже в Київі. Мені неодноразово доводилося зустрічати його на вокзалі, знайомити його з керівництвом Київського вищого інженерного радіотехнічного військового училища, учбовий батальйон якого був розташований поруч із Лютежом, на місці подій, відображених на діорамі. Солдати батальйону позували художнику в батальних сценах, командування батальйону надавало йому всіляку допомогу. М.С. Присєкін попросив знайти йому для натури сільські хати, які б нагадували довоєнні, бо в селах Нові та Старі Петрівці, Лютіж, Демидів та інших на той час вже були зведені добротні споруди, які нічим не нагадували довоєнні. Нам вдалося знайти хати, що задовольнили художника, в селах Савенки та Дудки, де він кілька днів робив замальовки. Всіляку допомогу у вирішенні як творчих, так і побутових проблем військовому митцю надавали культпрацівники району: В.Г. Сидоренко – методист районного будинку культури, І.Д. Катрюк – директор Вишгородської музичної школи, М.В. Дубіль – директор Димерської музичної школи та інші. Моя сім’я також приймала в себе автора діорами, про що лишились найтепліші спогади. Зустрічались ми з Миколою Сергійовичем і в наступні роки, хоч я на той час працював на іншій роботі. Приїздив він і на урочисте відкриття діорами у 1980 році. Того ж року брав участь у відзначенні першотравневих свят у Вишгороді. Минають роки, відходять в історію події, пов’язані з утворенням та першими кроками нашого району. Хочеться вірити, що прийдешні покоління берегтимуть та примножуватимуть все цінне, що вдалося закласти нам – організаторам становлення новоутвореного району. При нагоді хочу побажати доброго здоров’я всім тим, хто визволяв Вишгородщину 70 років тому, творив історію району та був до неї причетний.
Василь РЯБЕЦЬ, завідуючий Вишгородським районним відділом культури в 1973-1976 роках Фото з архіву автора (На фото: художник-баталіст М.С. ПРИСЄКІН, методист районного будинку культури В.І. СИДО-РЕНКО, завідуючий районним відділом культури В.А. РЯБЕЦЬ, заступник голови райвиконкому М.А. ВЛАСЕНКО, голова райвиконкому Б.С. СИНЬООК) | |
| Переглядів: 507 | Додав: komashkov | |