Головна » 2013 » Січень » 12 » «На небі зірка ясна засяяла...»
13:45
«На небі зірка ясна засяяла...»
Гарною традицією стали вітання з Новим роком та різдвяними святами від фольклорного колективу «Лютізька левада» з Лютіжа під керівництвом Валентини Головко. До речі, цього року колектив відзначить 20-річчя створення. 

Ці вітання у формі новорічних пісень, різдвяних колядок, жартів звучали для багатьох городян, в основному мам із маленькими дітьми, що облюбували собі для прогулянок площу біля пам’ятника святим Борису і Глібу у Вишгороді, для колективів управлінь, відділів, служб райдержадміністрації та районної ради. Не забули завітати майстри народної пісні і в редакцію газети «Слово». 

Голова райдержадміністрації Олександр Приходько та голова районної ради Олександр Носаль щиро подякували левадівцям за вітання та побажали всім присутнім, щоб прийдешній рік став кращим і багатшим за попередній, а різдвяні свята принесли у кожну родину затишок, тепло та впевненість у майбутньому. Щоб кожна родина, кожен житель району вірив у Боже благословення, а різдвяна зоря обов’язково сяяла над кожною оселею. 

Новорічні свята продовжуються. Попереду «старий Новий рік», який ми полюбляємо не менше, ніж «Новий». Свято Маланки, яке ще називають Щедрим вечором, відмічають 13 січня. Святом Василя називають старий Новий рік і відмічають його 14 січня. Зазвичай з настанням сутінок по селу ходять ватаги щедрувальників в карнавальних костюмах з музиками. Серед гуртів переважають парубочі громади ряджених, окремо ходять і гурти дівчат. Серед ряджених найчастіше зустрічаються образи Маланки, Василя, кози, діда з бабою, циганів, ведмедя, журавля, кота... У деяких селах на роль Маланки вибирали гарну, огрядну жінку, яка мала дітей і була щасливою в шлюбі. Козою був парубок, ряджений у вивернутий догори вовною кожух. Роги робили з рогатини, до якої прикріплювали дві дощечки (рот), і пасмо, прядива (бороду). Рот відкривався і, ляскаючи, закривався, що лякало дітей. Між рогами чіпляли дзвоника, ззаду – хвіст з віника. Ведмедями одягалися найсильніші парубки, які гарно вміють боротися. Їх костюми складали вивернуті хутром догори кожухи, до ніг прив’язували жмути соломи, сіна, або овечі шкури. Зі шкур виготовляли й маски. Журавлем був парубок на ходулях або з довгою шиєю, яку робили з жердини. 

По селу ходили щедрувальники, проголошували вірші з побажаннями щастя, добра в новому році і просили винагороди. «Дайте грошей, дзвоника полатати, щоб було чим калатати», «дайте к озі на сіно», «Маланці на фартух», «дідові на тютюн» і тому подібне. 

Спробуємо висловити певні припущення і стосовно обрядових дій та деяких персонажів новорічного карнавалу. Дослідники української новорічної обрядовості вважають, що християнська свята Меланія, день пам’яті якої відзначався в останній день року, замінила більш давній образ богині Макоші (Мокош), яка увійшла до пантеону найголовніших язичницьких богів Київської Русі. Вона була покровителькою жінок, допомагала породіллям під час пологів, сприяла в жіночих справах – особливо в прядінні. Вважалася також богинею дощу, родючості і посередницею між небом і землею, сестрою Сонця. 

Прихід ряджених був доброю ознакою, тому їх зазвичай радо запрошували в оселю.Свято Маланки і Василя в кожному українському селі проводять по своєму неповторно, на етнографічних традиціях, що йдуть з глибини віків. 

А потім буде Хрещення Господнє, весела масляна… 

Олексій СЛОБІДСЬКИЙ, «Слово» 
Фото Олександра КОВАЛЕНКА
Переглядів: 830 | Додав: komashkov
comments powered by Disqus