Останній номер газети
Головна » 2013 » Лютий » 9 » На яку ногу кульгає українська економіка?
13:12 На яку ногу кульгає українська економіка? | |
 За останні два десятиліття майже завмерла фундаментальна наука, ледь животіє прикладна наука і повністю занедбана галузева наука. Я уважно слідкую за засобами масової інформації – мене вкрай вражає їх «оніміння» і байдужа інертність стосовно наукової інформації, що цілком закономірно викликає у людей науково-творчого роду занять інформаційний «голод» і відверте невдоволення станом справ. Тому я щиро вдячний Вишгородській районній газеті за наміри оживити наукову тематику. Свою розмову з шановними читачами я хочу приблизити до реалій науковопрактичного життя саме в нашому районі. Я говорю «в нашому», бо маю безпосереднє відношення до утворення і формування району, а тому мені не байдуже, як почуває себе його життєдайний організм, якими надіями та сподіваннями живуть мої земляки, чого вони чекають вже десятиліттями від державної влади – своїх «слуг» і покровителів… Жителі Вишгородського району часто звертаються до мене з запитанням: «Яка доля Стратегії соціально-економічного розвитку району до 2015 року?» Я відповідаю: «Це – не до мене, запитуйте районних керівників. Науковці її розробили, а районна влада повинна втілювати положення Стратегії в життя. А тому – слово їм…» Дещо про мою особисту позицію стосовно Стратегії. У кінці 2008 року керівництво районної ради звернулось до мене з проханням допомогти в розробці цього програмного документа. Я погодився і залучив до цієї роботи групу відомих вчених-економістів, які входять до складу очолюваного мною відділення економіки й управління Української академії наук. Мої колеги активно включились в розробку Стратегії, розраховували на продуктивну участь в цій роботі районної робочої групи, утвореної райдержадміністрацією (голова А. І. Ольшанський). Але не так сталося, як гадалося! Уже з перших кроків три заступники голови РДА – Крет, Писаренко і Березовський почали гальмувати нашу спільну діяльність, самоусуваючись від підготовки вихідних інформаційних матеріалів у відповідності до їх службових обов’язків. Лише заступник голови по економіці І. М. Кухленко та керівник економічного відділу С. В. Гаврилова з почуттям високої відповідальності поставилися до цієї серйозної справи та сумлінно працювали, в тому числі й за своїх колег, намагалися максимально видати робочій групі академії необхідні матеріали. На жаль, їм не вдалося зібрати повноцінні дані по розділах – «Промислова політика», «Підприємницька діяльність», «Енергетика», «Лісове господарство», «Охорона здоров’я», «Культура», «Фінансова політика», «Оподаткування» та інших. Керівництво районної ради за чотири місяці не спромоглося отримати необхідні дані з місцевих рад району, які повинні були дати відповідь по 28 позиціях, поставлених нами в опитувальній анкеті. З тридцяти місцевих рад надійшли відповіді лише з дев’яти. Повноцінні ґрунтовні та змістовні відповіді ми отримали від Димерської селищної, Катюжанської, Литвинівської, Демидівської, Новосілківської сільських рад. Хочу відзначити найкраще підготовлені матеріали Катюжанської сільради. Її голова Лідія Ісаківна Заводська особисто займалась цим питанням, як відповідальний, принциповий і грамотний керівник установи. З великими труднощами моїм колегам вдалося звести кінці з кінцями у роботі над Стратегією. Відверто кажучи, я залишився незадоволеним однобокістю цього документа, недостатньою мас штабністю його змісту, відсутністю розділів економіко-формуючих суб’єктів виробничої діяльності. Не можу пройти повз безвідповідальне ставлення до виконання доручень нашої робочої групи окремих господарників, які скептично поставились до цієї справи. В першу чергу це стосується одного з лісогосподарників, якому було доручено організувати збір техніко–економічних і господарських показників в трьох лісогосподарських підприємствах – Димерському і Вищедубечанському держлісгоспах, і лісо-дослідницькій станції (Лютіж). На жаль, він нас розчарував: тихенько зник з «нашого горизонту» і зірвав виконання важливого доручення. Сесія районної ради у вересні 2009 року затвердила Стратегію. Ось і все… Де вона, що з нею, хто її читає і хто керується певними її положеннями – мені невідомо. (До речі. Програма соціального розвитку, що розробляється на основі Статегії, щорічно друкується на шпальтах «Слова» – ред.) Повідомляю, що наше відділення академії за останні сім років розробило науково обґрунтовані Стратегії розвитку районів до 2015 і 2025 років у Черкаській, Чернігівській, Вінницькій, Херсонській і Запорізькій областях. Приємно, що там ці документи стали по суті «конституцією» району, вони живуть і діють – успішно і ефективно. Чому так? А тому, що керівники тих районів горіли бажанням отримати ці документи, самовіддано працювали разом із вченими над їх розробкою і плідно працюють над їх реалізацією в життя. При складності розробки Стратегії нашого району і її неповноцінних окремих розділів, цей документ має досить аргументовані та науково обґрунтовані позиції щодо соціально-економічного розвитку району, які, на мою думку, треба було взяти на озброєння районним органам влади. Це, зокрема, стосується розділів з економічної та екологічної безпеки, підприємництва, науково-технічного прогресу, енергетичного комплексу, економії енергоресурсів, розвитку аграрного сектора економіки, структурної реформи лісогосподарського комплексу, здійснення промислово-рекреаційної моделі соціально-економічного розвитку, освіти, охорони здоров’я, освоєння інноваційно–інвестиційної моделі соціально-економічного розвитку району, використання переваг біологізації землеробства, використання місцевих сировинних ресурсів для підвищення родючості грунтів та інше. До речі, над розділом «Агропромисловий розвиток» працював академік, професор, нині депутат районної ради Леонід Григорович Шморгун з групою відомих вчених з Національного аграрного університету, й мені відома його позиція щодо реалізації районом цієї програми. Сподіваюсь, що він виступить на сторінках газети з цього приводу. Стратегія вважає за доцільне підняти клопотання перед державним лісовим відомством, Київською облдержадміністрацією про утворення Вишгородського районного державного лісового господарства (Вишгородський райдержлісгосп) за рахунок об’єднання ДП «Димерський лісгосп», ДП «Вищедубечанський лісгосп» і Старопетрівської лісодослідницької станції з адміністративним центром у селі Лютіж (виробничо-дослідна база ЛДС). Взагалі, систему лісового господарства в Україні можна назвати як державу в державі. За роки державної незалежності в системі лісового господарства розвелися «лісні барони», яким «море до коліна». Вони по хижацькому знищують ліси. Вивозять мільйони кубометрів високоякісної деревини, в тому числі рідкісних і реліктових порід, за кордон, набивають власні кишені мільйонними капіталами. Одним словом, продане за кордоном «зелене золото планети», осідає в банках на рахунках українського кримінального бізнесу. Оголені гори Карпат, поріділі ліси на Волині, Поліссі, в центральному регіоні… В середньому по Україні переруб річної розрахункової лісосіки становить понад 30 років, в основному за рахунок Карпат, а в лісових господарствах Вишгородщини – майже 20 років. Є над чим замислитись районній владі і лісовим відомствам. Декілька слів про проблему підприємництва в Україні. У 2012 році академіки відділення економіки й управління УАН, спільно з фахівцями інституту економічного прогнозування, провели практично в усіх регіонах країни моніторинг малого та середнього бізнесу. Від підприємців вчені отримали змістовні, глибоко продумані й обґрунтовані пропозиції щодо стратегічного реформування характеру та змісту розвитку малого та середнього бізнесу в Україні, ставлення державної влади до цієї серйозної справи, розширення сфери діяльності, кардинальний перегляд законодавства про підприємницьку діяльність в Україні з тим, щоб питома вага підприємництва в загальнодержавному ВВП становила не 12-15 відсотків, а сягала рівня розвинутих країн світу (США, Японія, Німеччина, Китай). Після узагальнення матеріалів моніторингу відповідні пропозиції були надіслані до Кабінету Міністрів і Верховній Раді України. Прикро, що авторитетні вишгородські підприємці з асоціації роботодавців і міської спілки не підтримали мою пропозицію щодо обговорення проблем їхньої діяльності. Відверто кажучи, я не чекав такої реакції від земляків. Мені імпонує компетентність, толерантність, знання справи, комунікабельність голови райдержадміністрації Олександра Олексійовича Приходька, і він у спромозі спрямувати зусилля колективу адміністрації на вирішення проблемних питань соціально-економічного розвитку району. Новий рік за прогнозами фахівців буде надзвичайно складним для національної економіки. Значними темпами відбуватиметься спад промислового виробництва – основи економічного зростання країни. Доречно нагадати, що темпи промислового виробництва в минулому році знизились на 3,9%. На жаль, у державі відсутня комплексна, науково-обґрунтована програма соціально–економічного розвитку на довгостроковий період. Президент України Віктор Янукович оголосив, що розробляється нова модель економічного розвитку України. Правда, ми не знаємо, за якою «старою» моделлю ми до цього часу жили. Трагізм нашої нинішньої державної системи є в тому, що в Україні залишилося дуже мало вченихпрактиків з питань розвитку економічної науки, яким було б під силу звалити на власні плечі наукове обґрунтування, математичне моделювання перспективного розвитку суспільно–політичного ладу країни з новітнім економічним базисом при загальному народовладді та справжньому зрілому місцевому самоврядуванні. То ж, на яку ногу кульгає українська економіка? На ліву і на праву…
Іван БУРДАК, академік НАНУ | |
| Переглядів: 503 | Додав: komashkov | |