Головна » 2017 » Листопад » 16 » Кращу долю здобудемо разом
17:43
Кращу долю здобудемо разом

Литвинівка – село у Вишгородському районі засноване далекого 1645 року. Перші згадки в письмових джерелах пов’язані із ім’ям поміщика Синельникова, який побудував тут на свої кошти кам’яну церкву та школу. 
Зараз село налічує понад 1350 мешканців, активно оновлюються об’єкти інфраструктури, зводяться нові церкви. Чим зараз живе село? Які проблеми турбують жителів, чого прагне громада села? На запитання кореспондента «Слова» відповів сільський голова Литвинівки В’ячеслав МУРГА.
– Дякуємо, В’ячеславе Миколайовичу, що погодились на розмову. Розкажіть, чому Ви вирішили балотуватися на посаду сільського голови?

– Я вирішив спробувати змінити на краще життя села, адже останніх сім років проживаю у Литвинівці. І люди довірили мені цю відповідальну посаду.
– Як Ви вважаєте, чому жителі Вас підтримали?
– Була створена громадська організація рибалок у 2014 році. У Литвинівці є став, але він був у занедбаному стані. Зараз він досі знаходиться на балансі Національної академії аграрних наук України, а не в територіальної громади. Проте новостворена організація почала займатися благо­устроєм водоймища, його щорічним зарибненням. Можливо, тоді громада побачила в мені, як у керівнику цієї громадської організації, надію. Адже ми створили організацію і робили дієві кроки. Вона існує і зараз. Також мої батьки родом звідси. Прізвище відоме. Люди поважали. Тому я вважаю, що це також вплинуло на вибір громадян.
– Як Ви працюєте із депутатським корпусом?
– Робота йде, але важко. З моєї точки зору, частина депутатів, обраних на цих виборах, не усвідомлювали своєї відповідальності. Безвідповідальне ставлення заважає знайти з ними спільну мову. Від них дуже часто чую, що сільський голова змінився, але нічого не відбувається. Проте вони також обрані мешканцями, і якщо вони не працюють на благо свого округу, а лишень скаржаться – це їхня частина відповідальності. Але більшість депутатів розуміє мою програму і допомагає у  позитивних зрушеннях на користь громади.
– Склалося враження, що у Вас досить тісна співпраця із районним депутатом, що закріплений за вашим селом?
– Це справді так. В деякій мірі мене підштовхнув балотуватися на посаду сільського голови саме Микола Артеменко. До цього ми були знайомі, і він запропонував мені попрацювати у якості сільського голови. Я певний час вагався, адже це дуже відповідально. На жаль, після Революції Гідності було дуже важко залишитися в очах людей тією іскрою надії. Тому у мене були сумніви. Після того, як мене підтримали мешканці, ми вирішили йти спільно.
– Чим саме Вам допомагає Микола Артеменко?
– Наш перший спільний проект – це шкільний стадіон. З коштів районного бюджету він профінансований і побудований. Наступним став ремонт садочка. Сьогодні він завершений, залишився єдиний момент – це благоустрій, але вже всі папери підписані, а гроші перераховані, тому за тиждень ремонт стовідсотково буде завершений. Коли до нас приїжджав голова Київської обл­держадміністрації Олександр Горган, то казав, що литвинівський ДНЗ «Малятко» – найкращий у Вишгородському районі. Виділені кошти були повністю освоєні. Також спільними зусиллями проведено додаткове утеплення школи. Зараз фасад відремонтовано та повністю утеплено. Також утеплений та перекритий дах. Отож, я вважаю, проект енергозбереження ми виконали. 
У цьому році ще з весни ми запланували провести ремонт дороги по вулиці Лесі Українки. З місцевого бюджету були виділені кошти на проект, з районного – на ремонт. На жаль, на повноцінний ремонт дороги коштів не вистачило, але 85% дороги ми відремонтували. Ще один із впроваджених проектів – це енергоефективність. У підпорядкуванні  Литвинівської сільської ради знаходиться три населених пункти – Литвинівка, Миколаївка, Лісовичі. На жаль, на той час з усіх трьох населених пунктів була освітлена лише одна центральна вулиця Шевченка. Майже повністю проведені роботи з освітлення Миколаївки, і до кінця року їх завершуємо. Лісовичі наполовину освітлені. У Литвинівці є світло на вулиці Полянського, частині вулиці Лесі Українки, до нового року плануємо освітити вулицю Червона Слобода і відреставрували частково вулицю Шевченка. Старі лампи замінили на енергозберігаючі. У моїх планах – зробити освітлення у всіх трьох селах. Як бачите, у XXI столітті ще маємо такі проблеми. 
Хоча наш бюджет і самодостатній, але, на жаль, у рік ми можемо витратити не більше 100 тисяч гривень. Свого часу не були залучені інвестори, тому немає наповнення бюджету. Проте разом із Миколою Артеменком ми знайшли кошти на створення генерального плану села. Це дасть нам можливість, по-перше, розширити межі населеного пункту. За рахунок цього ми зможемо виділити земельні ділянки для учасників АТО із наших населених пунктів. По-друге, генеральний план відкриває двері для підприємців та інвесторів. Я надіюсь, що із генеральним планом села до нас потягнуться інвестори, ми зможемо створити нові проекти і почнемо наповнювати бюджет. 
– Що вже вдалося зробити на користь громади?
– Майже готовий проект на ремонт клубу у Лісовичах. І ми готуємося до проведення тендеру на його капітальний ремонт. Започаткували централізований вивіз сміття. Це дало змогу прибрати чотирнадцять стихійних сміттєзвалищ. Зараз радимося стосовно того, що спершу робимо – закінчимо освітлення вулиць чи придбаємо у кредит комунальну техніку для роботи взимку. 
Цього року заклали камінь у будівництво церкви Київського патріархату у Литвинівці. У  Миколаївці також  будується церква. Зараз розробляється технічна документація на виділення земельної ділянки на будівництво церкви у Лісовичах. 
–  В’ячеславе Миколайовичу, а з якими проблемами селяни найчастіше до Вас звертаються?
– Мабуть, виділити земельну ділянку для будівництва чи городництва. Це найактуальніше питання. Також є багато скарг на електрифікацію. Ми намагаємося співпрацювати з Вишгородським районним підрозділом ПАТ «Київобленерго», але я так розумію, що у них не вистачає коштів, щоб задовольнити потреби і громадян, і наші пропозиції. Але сільська рада намагається на це вплинути, в межах своєї компетенції, адже «Київобл­енерго» – це приватна структура.
– У багатьох селах невтішна демографічна ситуація, а в Литвинівці?
– Ми можемо орієнтуватися у цьому питанні по наповненню дитячого садочка. Скільки діточок цього року пішло до дошкільного навчального закладу? Садок на 100% заповнений. Бажаючих більше, ніж можемо прийняти. Орієнтуючись на це, можу стверджувати, що кризи у демографічної ситуації у нас немає.
– На якому етапі перебуває об’єднання територіальних громад?
– Питання децентралізації вивчається. Була ідея створити Вишгородську об’єднану територіальну громаду, але я зрозумів, що цього, на жаль, не відбудеться через різні фактори. Надійшла пропозиція від Димерської селищної ради про об’єднання, але на громадських слуханнях литвинівська громада вирішила не об’єднуватися. Можливо, на думку людей вплинуло те, що ми за два роки і так зробили крок уперед і громаду задовольняє сьогоднішній стан речей. Напевне, люди не зовсім розуміють навіщо проводити децентралізацію і об’єднуватися.
– А чи вся земля у Литвинівці знайшла свого господаря?
– Землі, які у розпорядженні сільської ради – частина з них знаходиться на балансі Національної академії аграрних наук України у постійному користуванні, або вже у приватній власності. Тому вільних земель для надання, наприклад, в оренду або у право власності, на жаль, сільська рада не має. Але новостворений генеральний план передбачає розширення меж. Я сподіваюся, що це дасть поштовх, і громадяни отримають землю, і залишиться земля для здачі в оренду фермерам.
– В’ячеславе Миколайовичу, а як Ви бачите поєднання в роботі трьох обов’язкових аспектів – економіки, культури та соціального забезпечення?
– На мою думку, потрібно більше вкладати в економічну сферу. На жаль, нашого бюджету не вистачає для трьох населених пунктів. Тому, якщо ми не будемо покращувати економіку,  не знайдемо інвесторів і не будемо розвивати підприємництво –ми не зможемо розвивати інші сфери. Я розумію, що культура і соціальна сфера – це навантаження, яке, у свою чергу, потрібно і фінансувати, і задовольняти. Стосовно культури. Ми плануємо будівництво нового будинку культури у Литвинівці. У нас є сільський клуб. На сьогодні він не функціонує, адже перебуває у занедбаному стані, реставрувати його недоцільно. Якщо ми знайдемо кошти на реставрацію, у подальшому виділяти кошти на утримання клубу сільська рада не зможе. Тому ми плануємо знайти інвестора для цієї будівлі. 
Маємо хор «Вербиченька». Намагаємося залучити його на всі творчі заходи. На базі школи створено військово-патріотичний клуб «Легіон». Була ідея створити біля школи музей. Керівник клубу Андрій Сологуб запропонував побудувати на території села краєзнавчий музей, який би висвітлював події Другої світової війни, мав би експонати. Біля школи вже є землянка, цього року побудували дзот. Наступного року плануємо побудувати криївку.
Громадянами також висунута пропозиція створити громадське формування з охорони громадського порядку, адже збільшилися крадіжки. Зараз ми перебуваємо на стадії юридичного оформлення, але ця організація ініційована громадянами і в подальшому має знайти джерело фінансування. Я ініціюватиму встановлення у селі камер вуличного нагляду – ідея безпечного села мені дуже подобається. 
– Які, на Вашу думку, головні засади успішної діяльності сільського голови?
– Сільський голова повинен бути впевненим у собі, знайти спільну мову з громадою, яку представляє. Адже часто люди думають, що обрали голову і за два дні все зміниться. У мене були такі ситуації. Тоді опускаються руки. На мою думку, якщо громада обрала голову і дала йому можливість представляти її інтереси, то вона має надати і час, хоча б на половину періоду. Спілкуючись із громадою розумію, що вони бачать ті зміни, які відбулися. Також  голова повинен бути патріотичним, чесним. Мені особисто не соромно людям дивитися в очі. Якщо сільський голова не відкритий і не прозорий у своїй діяльності  – жоден інвестор не зайде на територію села, не почне вкладати кошти у ті чи інші проекти. 
– Чи вважаєте себе успішним у цій справі?
– Я вважаю, що так. Але, якби громада стовідсотково підтримувала всі починання, тоді можна було б зробити ще більше і ще краще.
– В’ячеславе Миколайовичу, і наостанок декілька слів для читачів «Слова».
– Хочу побажати, щоб люди більше довіряли органу місцевого самоврядування, особливо наша громада. Сьогодні ми максимально прозорі, відкриті в усіх починаннях і готові всіляко допомагати. Потрібно розуміти, що краще буде, і це краще ми повинні будувати разом. Не потрібно чекати кращого вдома. Потрібно об’єднуватися і допомагати один одному. Будьте відкритими та щирими.

Христина БАРАНОВСЬКА, «Слово»

Категорія: Вишгородщина | Переглядів: 960 | Додав: slovo
comments powered by Disqus