У творчому доробку почесної громадянки Вишгорода поетеси Ольги Дяченко є вірш, присвячений Межигірському монастирю, де авторка із болем звертається до себе і до всіх нас:
Як описати, вивести правдиво,
Спаплюжену сторінку давнини?
У Межигір’ї стогнуть годи сиві,
Минулу славу вкрили бур’яни,
Козацькі душі і кістки в бетоні.
Набат із древніх храмів завмира,
Хоча б дещицю повернімо сьогодні,
Що відпливло за хвилями Дніпра.
14 лютого небайдужі громадяни Київщини вже вдруге (уперше 14 лютого 2015 року) зібрались у Межигір’ї, щоб провести поминальний молебень і громадську панахиду за душі померлих тисячолітньої історії існування Межигірського Спасо-Преображенського монастиря. Присутні на молебні внесли пропозицію: організувати біля Дзвонкової криниці дійство, пов’язане із вшануванням 170-ї річниці других відвідин Тарасом Шевченком Межигір’я.
Отже, рівно за місяць Геннадій Ніколаєнко, Дмитро Піркл та Меланія Іщук зуміли спланувати і підготувати Шевченківські читання, на які 13 березня зібрали близько 200 людей з  багатьох куточків Київщини. Розпочалися читання з виступу кореспондентки газети «Слово просвіти», яка вручила Г. Ніколаєнку подарунковий «Кобзар» видавничого центру «Просвіта» за великий внесок у справу українського національного відродження, розвиток вітчизняної культури, самовіддану працю на теренах духовного утвердження рідної історії.
Із Переяслав-Хмельницького району прибув колектив учнів однієї з середніх шкіл району на чолі з директором. Старшокласники виступили з розлогою програмою із віршів Шевченка та пісень на слова поета.
Із Вишневого Києво-Святошинського  району прибув самодіяльний творчий колектив  «Вишнівчанка», у піснях якого оспівувався образ Кобзаря.
Демидівський вокальний ансамбль «Любисток» заспівав для учасників читань «Пісню про Межигіря» на слова Геннадія Ніколаєнка, музику до якої написав М. Олійник.
Зворушливо звучала композиція «Наймичка» на слова Т. Шевченка, яку натхненно заспівала Катерина Биховченко в акапельному супроводі «Любистку», викликавши сльози у багатьох слухачів. Завершився виступ колективу запальною піснею на слова Шевченка «У перетику ходила», яку майстерно заспівала Світлана Ніколаєнко.
Із читанням поезій Шевченка виступило багато людей, приведених до Дзвінкової криниці любов’ю до творчості національного генія, який у 1843 та 1846 роках відвідував ці місця, малював краєвиди Вишгорода, Нових Петрівців, зустрічався з місцевими селянами, спостерігав за життям чернецтва.
А вже через рік в Орській фортеці, у засланні, поет, згадуючи Межигір’я у вірші «Чернець», пише:
 Іде Чернець у Вишгород
На Київ дивитись…
..Іде чернець дзвонковую
У яр воду пити.
Саме тут, біля  Дзвонкової криниці, у цей день проникливо звучало Кобзареве слово у виконанні Олександра Ліщенка, талановитого читця, який прочитав уривки із поеми «Гайдамаки». Благовійно слухали геніальні вірші і Дніпро, і Межигір’я, і люди щиро вдячні організаторам, які зібрали у цьому святому місці стільки закоханих у поезію Тараса простих людей.
І роз’їхався народ по своїх селах, несучи у серцях надію, що Шевченківські читання у Межигір’ї стануть традиційними кожного наступного року.

Валентина ОСИПОВА, Демидів