Головна » 2015 » Лютий » 21 » Ірпінський морений дуб
11:15
Ірпінський морений дуб
З незапам’ятних часів котить свої хвилі до Дніпра наш неповторний Ірпінь. Береги цієї річки люди освоїли ще з палеолітного, неолітного та бронзового періодів, про що свідчать археологічні дослідження.
 
На широкій ірпінській заплаві в затоках і стариках, озерах і болотах водилася сила-силенна прехорошої риби: від осетрів до білуги. А в очеретах та осоці гніздилося незліченне птаство, чатувала звірина. Чудові пасовища по його берегах, на заплаві  та річкових островах могли прогодувати тисячні табуни коней, корів. Тож недарма свій слід тут залишили племена кельтів, готів, скіфів, гунів, печенігів, половців та Бог зна кого. В останні кілька тисяч років тому ці мальовничі місця назавжди облюбували слов’яни: з правого берега – поляни, а з лівого – деревляни-поліщуки.
 
Окрім риби, птиці і звірини ірпінські плавні давали поселянам якісний очерет для покрівлі хатин, а верболози – матеріал для кошелів, садків для риби тощо.
 
Завдяки річці, було одне ремесло, яке помітно відрізнялося від звичних. Це шукачі мореного дуба.
 
Достовірно, що навколо тоді ще повноводного Ірпеня шуміли правічні ліси. За десятки тисяч років річка неодноразово змінювала своє русло. Вода постійно підливала берег і цілі гаї звалювалися в русло і гинули. Але тільки не дуб! Справа в тому, що завдяки своїй міцній деревні і дубильним речовинам він не гнив. Навпаки, мінеральні солі, розчинені у воді, робили дерево надміцним і надавали йому благородного темного кольору. Дуб віком за 1000 років мав унікальне вугільно-чорне забарвлення.
 
У дитинстві я чув від батька про мудрих дядьків-шукачів дуба. Вони ніколи не діяли навмання. До уваги бралися особливості берегів, швидкість течії, глибина і склад річкового дна. Саме в місцях імовірних покладів і розпочиналися пошуки. Нелегка це справа – обмацувати метри дна, обриви над водою. Нарешті спеціальний щуп упирається у твердий предмет. Є! Розкопки підтверджують загадку – під кручею велетенський дуб. Ось тоді і починалася копітка робота. Здоровезну колоду витягували гуртом та за допомогою коней і мотузок. Траплялися випадки, коли дуб віком 2000 років важив від 10 до 20 тонн! Доводилося добре погріти чуби. Отож і могорич помічникам був щедрим.
 
Іноді величезні стовбури доводилося розрізати під водою дворучною пилою. При цьому пила мала бути правильно заточена – один зуб вліво, другий – вправо, третій – прямо. Але різалося під водою легко, діди знали народну фізику, головне правильно забивати клини.
 
Нарешті морений дуб на березі: мокрий, блискучий, в ідеальному стані. Дядьки вантажать його на підводку, якщо стовбур задовгий – воза розтягують, і цоб-цабе на дворище шукача.
 
І ось тут розпочинався найскладніший етап – сушіння. Досить було забариться, залишити його на сонці. Ось чому стовбур швидко клали на колодки, обгортали соломою, а зверху присипали землею. Перший час його постійно змочували водою. У такому стані дуб сушився декілька років, а потім його переносили під навіс, де він лежав ще деякий час. І лише після цього дуб набував товарного вигляду.
 
Чи був на мореного дуба попит? Чи варто було так паритися навколо нього? Відповідь однозначна – так! Покупців на цю екзотику завжди було  з лишком. Морений дуб ішов нарозхват не лише в Київ та інші губернії, а й навіть у Європу. Майстри-різьбярі виготовляли з нього вишукані і неповторні вироби: шкатулки, скриньки, статуетки, крісла, столики. Вони були предметом гордості і, поряд із сімейними коштовностями, передавалися із покоління в покоління.
 
Сто років тому кожен серйозний мисливець вважав справою честі мати мисливського ножа з рукояткою саме із мореного дуба: чорного кольору з фіолетовим відблиском і ледь помітними срібними прожилками.
 
Хто бував у малому тронному залі Зимового палацу у Петербурзі, то й очевидно звертав увагу на дивовижний царський трон з мореного дуба і позолоченого срібла.
 
Чому люди так цінували вироби з мореного дуба? Віками вважалося, що він випромінює величезну позитивну і цілющу енергетику, біля нього відчувалося умиротворення душі і відновлення сил.
 
Сьогодні попит на цю продукцію набагато більший ніж 100-200 років тому. Наприклад, один кубічний метр мореного дуба коштує не менше 12 тисяч доларів. За нинішнього курсу – це 300000 гривень. Недарма на сайтах солідних європейських меб­левих фірм вартість невеликого вишуканого столика із стільчиком сягає 35 тисяч євро.
 
На нашій планеті є досить багато екзотичної деревини: венге, зебрано, іроко, талі, тік, абаші, чорне дерево з Африки, кумару, іпе, бальна, лапато з Південної Америки, палісандр, сандал з Індії і т.п. Це дуже цінні породи: міцні і красиві – від рожевого до коричневого кольорів. Але вся ця екзотика не йде ні в яке порівняння із нашим унікальним тисячолітнім мореним дубом. Хто хоч раз доторкнувся до нього, той назавжди буде зачарований його силою, красою і неповторністю.
 
Шукачі морених дубів поблизу Демидова, Гути Межигірської, колишніх Бірок у XIX-XX століттях зібрали лише те, що знаходилося майже на поверхні. Абсолютна більшість тисячолітніх дубів знаходиться на глибині 5-10 і навіть 15 метрів. Там, де були болота – утворилися торфовища, де було русло – піщаний берег. Природа надійно сховала свій скарб від невдячних людей. Дуби, напоєні за тисячі років сонячним теплом цілющими вітрами, омиті дощами десь на глибині чекають свого часу. 
 
Володимир ТКАЧ, поціновувач старовини
Демидів
Категорія: Вишгородщина | Переглядів: 411 | Додав: komashkov
comments powered by Disqus