Головна » 2013 » Березень » 9 » Геній і Любов
12:17
Геній і Любов
Цікаво, що все життя основоположника української мови та літератури, корифея справді народної освіти, художника і поета Тараса Григоровича Шевченка, 199-а річниця від дня народження якого відзначатиметься 9 березня, пройшло під знаком Любові. І хоч за його життя ще не всенародної, а буденної, зрозумілішої і більш звичної для нас, його нащадків. Життя Шевченка, талант і успіхи (на жаль, як і негаразди) були осяяні любов’ю до жінки. І, саме Любов’ю, а не похітливим почуттям, знайомим всім живим істотам на землі. 

Про це знають всі. Але не багатьом відомо, що першою, саме першою жінкою у житті художника і поета була не Оксана Кошик з Керелівки, яку за його особистим зізнанням, він любив, як люблять Бога, а маловідома польська швачка з Вільно Дзюня Гусаковська. 

За моїми особистими дослідженнями (а я земляк Тараса Григоровича і, як роблять зараз всі земляки відомої особи, представляю й себе ще й родичем у … надцятому коліні через Демченків) у Вільно, колишню столицю Литви, Тарас потрапив, перебуваючи на службі у лейб-гвардії полковника Павла Васильовича Енгельгарда. Там, маючи неабияку пристрасть до малювання, він досить часто відвідував католицькі храми на предмет відтворення у власному альбомі фресок святих мучеників. В один з вільних від роботи козачком ранків, Тарас уважно вдивлявся в кожний штрих образу Святої Марії, щоб з максимальною точністю перенести його в альбом. Блискавка вдарила миттєво. В той час, коли він озирнувся на чийсь голос позаду. Перед очима постала Діва Марія. Ні, не небесна, а земна, цілком відчутна. Він «поїдав» її очима, аж доки дівчина не звернулася до нього польською: 

– Цо то хлопець огляда? 

Не дочекавшись відповіді, вона крутнулася на витонченій ніжці й зникла, мов казкова примара. Власне з того часу і розпочалися перші, справді любовні зустрічі, а також і непорозуміння з господарем та його сім’єю. 

За словами одного з його сучасних біографів – Феофана Білецького – після першої були й подальші зустрічі юного Тараса з Дзюнею Гусаковською. Не передаватиму всю атмосферу, що склалася між польською швачкою та українським козачком, але маю намір стверджувати, що Любов до Першої жінки пронизала все подальше життя Тараса Григоровича і перекинулася згодом на всю прекрасну половину людства. Звідси і досконала польська мова у Тараса, і любов до невідомої України з боку польської швачки Дуні та численних простих людей тогочасної Литви. Звідси і розуміння всіх, без винятку, пригноблених власним урядом народів. Звідти і одвічне прагнення до свободи та незалежності, оспіване у більшості пізніших творів великого митця і пророка. 

Кохання те було коротким, хоч і палким. Перевели полковника лейб-гвардії пана Енгельгарда до Петербурга, бо назрівало масове народне невдоволення. По суті, бунт. З приїздом до Петербургу Тараса поглинули інші проблеми, і з часом відпливла в минуле Дзюня. Однак, навіяне першим земним коханням натхнення не залишало Тараса Григоровича протягом усього подальшого життя, слугувало стимулом для мудрості, людяності й сміливості. Дозволю собі висловити, можливо для когось суперечливу, тезу: аби час перекинувся на сьогодення, то, без сумніву, Тарас Григорович Шевченко був би удостоєний високого звання чотириразового генія незалежної України. В царинах прикладних мистецтв, бо художником геніальним був не меншим, ніж поетом, художнього слова, української писемності та української Любові. 

Юрій ГОРОВИЙ, «Слово»
Переглядів: 551 | Додав: komashkov
comments powered by Disqus