Головна » 2016 » Жовтень » 20 » Дух книжкового таїнства
18:51
Дух книжкового таїнства

Не вбити у собі людину,
І навіть в пору грозову
Любить родину і Вкраїну – 
Цим жити хочу і живу…

                   Вадим КРИЩЕНКО
У складний час живемо. Колишнє розвалилося, а справжньої незалежності ми ще не збудували. Звідси й негаразди: скрізь і всюди. На жаль, дуже багато суб’єктивного, у суспільстві мало моральних авторитетів. Якось не так ми живемо… А хотілося б кращої долі Україні. Це ж нонсенс, щоб у нашій, нині вільній, незалежній державі був чи не найнижчий у світі рівень життя. Мало дбають у нашій країні і про Людину. І це при тому, що ми будували найкращі у світі ракети, літаки, танки… 
Сьогодні особливо багато уваги треба приділяти людині: і дорослій,і малій, і міській, і сільській. Від дум, від праці, від турбот, від непорозумінь та хвилювань людина аж почорніла. Викликає хвилювання те, щоб у ці непрості часи не розгубили ми народні традиції, не стихла рідна мова й народна пісня, не загинуло село, а з ним, щоб не всохло українське коріння. Тому й хочеться все віддати, щоб на нашій благословенній і, водночас, багатостраждальній Україні жилося щасливіше і заможніше. Щоб рідне українське гучніше озивалося у наших душах.
Минулого року в Лютежі завдяки ініціативі Лютізького сільського голови Тамари Савенок відкрилась бібліотека – маленький храм книги, слова, людської мудрості. Велике хвилювання переповнювало душу: а чи ж прийдуть читачі, які вони будуть, а чи торкне людське серце сьогодні книга?!
Робота в бібліотеці кипіла: упорядковувалися полиці для книг, небайдужі громадяни провели акцію зі збору літератури, виготовлялися стенди, одним словом – бібліотека наповнювалася духом книжкового таїнства. Прийшли до нашої бібліотеки перші читачі: поважні пані і панове, молоді люди, батьки і діти. Завирувало в ній життя. І ось 7 жовтня вирішили провести сільські бібліотечні вечорниці. Сільський голова відзначила найактивніших читачів грамотами та подарунками. А для всіх, хто хотів провести кілька годин у дружньому колі, зустрітися з трепетним, заворожуючим словом, організатори підготували приємний сюрприз – вечір-одкровення. Завітав у гості до лютіжан Вадим Дмитрович Крищенко – поет-пісняр, заслужений діяч мистецтв України, лауреат багатьох міжнародних і всеукраїнських пісенних конкурсів і фестивалів. За масштабним опитуванням, проведеним вітчизняними бібліотеками, автор входить у трійку сучасних поетів, якими найбільше цікавляться читачі. У поезії він – тонкий лірик і мудрий філософ. Уміння сказати щиро й правдиво, відверто й майстерно робить його поетичне слово притягальним для багатьох-багатьох. Розповів автор і про себе, і про родину, згадав і про друзів. Усі, хто був у залі, упевнилися, що його пісні у пору невизначеності, економічних негараздів є тим єдиним, що втішає нас, лоскоче материнським словом, збуджує бажання вірити і сподіватися. Не дивлячись ні на спеку, ні на стужу, ні на вітровії, наша Україна, вірить автор, і повірили в це всі слухачі в залі, вистоїть, бо доля у неї калинова. І спів її калиновий не вбити, не притишити. І те, про що мріяли наші предки збудеться!
Нам треба вишити рушник,
Рушник любові та єднання.
Вплетімо пісню, а не крик
У це народне вишивання.
Нам треба вишити рушник,
Де кожна ниточка квітчаста,
Щоб кожен з нас до правди звик,
Повірив, що зустріне щастя.

Отак слово Вадима Крищенка вихрещує в Людях святу віру в народ, його силу, у Батьківщину, у Бога, у краще майбутнє!
А ще великою несподіванкою для глядача цього осіннього вечора була зустріч з українським драматичним театром «КОРиФЕЇ» Палацу культури та мистецтв Києво-Святошинського району, які представили глядачу драму-містерію за мотивами п’єси Карпенка-Карого «Безталанна». Дивовижні костюми, глибокі емоції, акторська майстерність, передані артистами, схвилювали присутніх. Глядачі глибоко пройнялися сюжетом драми, розчулилися, розхвилювалися, хтось тихенько схлипував.
Уже гарно звечоріло, а розходитись не хотілось. Приємна затишна атмосфера у залі заворожила глядачів. І хоч уже був пізній час, але з присутніх додому ніхто не поспішав.

Анна Романенко

Категорія: Вишгородщина | Переглядів: 102 | Додав: slovo
comments powered by Disqus