Останній номер газети
Головна » 2015 » Березень » 28 » Дика природа повертається до Чорнобиля
10:44 Дика природа повертається до Чорнобиля | |
 Українські науковці стверджують, що у чорнобильській зоні відновлюється дика природа – зокрема, тут знову з’явились унікальні для України бурі ведмеді. Навіть попри радіацію, відсутність людей у зоні природа робить свою справу: там з’являються унікальні види тварин та птахів. Зростає кількість кабанів, лосів, оленів, вовків, рисей, а також коней Пржевальського, яких сюди завезли у дев’яностих роках.
Поява у зоні бурих ведмедів стала справжньою сенсацією, адже у цьому регіоні вони вже давно зникли. У кінці 80-х років минулого століття присутності бурих ведмедів на півночі України майже не було. У 90-х роках у Росії вдало провели програму з повернення цих тварин у Брянські ліси, що й сприяло приходу ведмедів у зону. Перші сліди ведмедя зафіксували у 2003 році, але тоді цим матеріалам не повірили. Довести появу ведмедів дозволили нові технології. В українських умовах, коли держава недофінансовує науку, фотопастки є справжньою розкішшю. Фотопастки автоматично знімають усі теплові об’єкти, які рухаються на відстані до 10-15 метрів. «Бурого ведмедя зафіксувала наша фотопастка у західній частині зони. Кілька років я змінював ділянки, на яких їх розставляли, і ось – удача», – розповідає науковець Сергій Гащак. – Також вдалося зняти унікальні кадри – як зграя вовків три дні полювала на лося і таки вбила його. Для нас це взагалі щось неймовірне. Зняти таке полювання у дикій природі вважається рідкістю». З листопада минулого року разом з британськими вченими запущено проект з комплексної фотофіксації тварин зони. Завдяки західним партнерам вдалося встановити 42 фотопастки.
Точних підрахунків мешканців дикої природи останні двадцять років у зоні не вели, тому приходиться оцінювати місцеву фауну за опосередкованими ознаками. Добре почуваються у Чорнобильській зоні рисі. В українській частині зони відчуження є два види великих хижаків: вовки та рисі. Кожна з популяцій цих видів у літній період складає понад сто особин. Рисі і вовки в зоні переважно займають різні ареали. Оленів тут близько півтори тисячі особин, стільки ж може бути лосів. Мешкають єнотовидні собаки, яким теж непогано живеться у зоні. У певний період у зоні було кілька тисяч диких кабанів, але зараз популяція зменшилась до природного рівня. Щільність тварин у зоні недостатня, щоб їх можна було легко побачити з доріг. Вона відповідає тим ресурсам природи, які дозволяють тут прожити.
У селі Красне, на півночі зони, де доволі велика радіація, мешкають вовки, кабани, зайці. Тут водяться ще й тетеруки.
Найпростіше у зоні побачити коней Пржевальського, яких сюди завезли в 90-ті роки. Вони тут прижились, і зараз популяція тварин перевалила за сто особин. При цьому один табун перейшов на білоруську територію і оселився там. У табуні зазвичай є один самець, а також група кобил і лошата. Вигнані з табуна дорослі самці часом об’єднуються в групи, але переважно живуть одинаками. На нашому боці кордону зараз 7-8 табунів, у кожному з яких до десятка тварин. Є також блукаючі самці.
Рідкісні чорні лелеки почали заселяти зону відчуження й часто потрапляють в об’єктиви фотопасток. «Червонокнижні» лелеки люблять селитися подалі від людей. У зоні відчуження фіксують 14 видів кажанів, три з яких занесені до міжнародної «Червоної книги»: «Гігантська вечерниця», «Широковушка» та «Ставкова нічниця».
На кошти європейських природоохоронців планували запустити проект дослідження впливу радіації на окремих тварин – повісити нашийники з дозиметрами, проте через бюрократичні проблеми не отримали дозволів.
У 1998 році у зону завезли двох зубрів, які згодом загинули. Це сталося через помилку науковців: тварин випустили у загін, а потрібно було на волю, у природні умови. Аби їх випустили як коней, то вони могли б вижити. У зоні гарні умови для відновлення зубрів, адже вони колись жили на цих територіях до винищення. Проте влада поки не погоджується на новий проект із зубрами, допоки не створять спеціалізований підрозділ, відповідальний за дику природу. Зараз існує два підходи до роботи із зоною: створювати заповідник або ж повертати частину земель у господарське використання. У міністерстві екології визріває план створення національного природного заповідника у Чорнобильській зоні. Територія зони мала б стати біосферним заповідником, за винятком деяких центральних районів, де розташовані об’єкти АЕС. Тут би створили системи спостереження і охорони дикої природи. Це ідеальний та найрозумніший варіант, шанс для спостереження за дикою природою, де відновлюється різноманіття та видовий склад тварин і рослин, а також природні зв’язки.
Хоча є й інша думка. У 2006-2009 роках закордонні дослідники вивчали різних представників живої природи Чорнобильської зони: комах, земноводних, плазунів, птахів і ссавців. Вони вважають, що нові дані про плазунів та ссавців – це сильний сигнал, що свідчить про зменшення біорозмаїття цих представників живої природи. Але природа здатна до саморегуляції – тільки не потрібно їй заважати у цьому.
Підготував
Олексій СЛОБІДСЬКИЙ, «Слово»
| |
| Категорія: Київщина | Переглядів: 1122 | Додав: komashkov | |