Останній номер газети
Головна » 2014 » Грудень » 27 » Ця стаття з’явилась і мусується не випадково
10:59 Ця стаття з’явилась і мусується не випадково | |
 На вимогу депутата Віктора Куляєва, який не має права підписуватись як голова комісії без відповідного рішення комісії, надаю пояснення щодо звинувачень, що опубліковано у газеті «Слово» від 13 вересня 2014 року у статті «Цей заклад працюватиме на нас! Або 90-ті повернулися» на мою адресу.
Ще на сесії районної ради я відповіла на депутатське звернення Віктора Куляєва, що звернулась до прокуратури із депутатським зверненням, щоб та дала оцінку моїм діям.
Ця стаття з’явилась і мусується не випадково. Це лише один із цілої низки фактів тиску на мене з боку справжніх бандитів та їх прихвоснів, які протягом часу правління Януковича вважали себе господарями нашого району.
Із моменту обрання мене на посаду голови Вишгородської районної ради, а особливо коли були створені дві тимчасові комісії Вишгородської районної ради по розслідуванню зловживань керівництва та працівників міліції, законності використання земель побережних смуг та лісового фонду, колишнім ватажкам регіоналів виявилось недостатньо лише підбурювати депутатів на зривання сесій, писання скарг на мене у правоохоронні органи, намагання зняти мене з посади через суд. Усі ці спроби потерпіли фіаско.
Що ж стосується «Панського хутора», то мій чоловік, дійсно, приїжджав у числі «Самооборони» у цей заклад, так як громадяни поскаржились на те, що господар цього закладу у День незалежності переніс огорожу так, що повністю затулив автобусну зупинку. Тепер люди у негоду не зможуть очікувати транспорт під накриттям, а змушені будуть виходити на дощ чи вітер, щоб не пропустити свій автобус. Самооборонівці представились, і, згідно свого статуту і закону, попросили підтвердити законність перенесення огорожі.
Після виходу статті до мене приходив син господаря «Панського хутора» і сказав, що вони мене не знають і нічого про мене не говорили. Що все це дописав сам автор статті. Я покликала приєднатись до нашої розмови і головного редактора газети «Слово», а той, пообіцявши прийти, перестав брати слухавку. Господар цього закладу ще й сказав мені по телефону в присутності численних свідків (без свідків із такими людьми я не говорю), що вони не розуміють, чому їх втягнули у цей бруд і обіцяв звернутись до суду на редакцію газети.
P.S. Після того, як газету із цією брудною статтею рознесли в кожен двір у моєму рідному селі Демидів, я отримала десятки дзвінків зі словами підтримки. Хочу звернутись до тих, хто вірить мені – не хвилюйтесь, після всього пережитого, я стала сильною. Мене не зламають, не залякають, а правда переможе!
Ірина ПОБІДАШ
Від редактора. Часом дуже важко визначити де правда, де – ні. Буває, людину вважають нікчемою, а вона робить несподівано сміливі та правильні вчинки, а буває – під гаслами правди і справедливості до влади продираються люди, які мають дуже віддалене розуміння про правду і гідність. А отримавши владу – рвуться вище, і тягнуть за собою таких самих.
На одному з останніх координаційних штабів у райдержадміністрації волонтери прилюдно звинуватили члена Вишгородської самооборони та представника Ірини Побідаш на останніх парламентських виборах при окружкомі Андрія Ганопольського у причетності до зникнення великої суми волонтерських коштів. Цьому є підтвердження і з інших джерел. У відповідь – тиша… Мовчання – знак згоди?
Кидатись безпідставними звинуваченнями – просто. Але чи так має вчиняти керівник районного рівня? Я вважаю, що мають бути або підтвердження, або праця на результат. У мене підтвердження моїх слів є. У тому числі й стосовно «Панського хутора».
| |
| Категорія: Вишгородщина | Переглядів: 485 | Додав: komashkov | |