Головна » 2018 » Квітень » 5 » Чи була у князя Ярослава бібліотека?
19:24
Чи була у князя Ярослава бібліотека?

Бібліотека Ярослава Мудрого. Так, вона справді існувала, її шукають і досі. І якщо мощі перших святих страстотерпців князів Бориса і Гліба шукали у Вишгороді вже не раз: у 1743, 1814, 1816, 2012 роках, то легендарну бібліотеку князя Ярослава Мудрого шукали неодноразово, але у різних місцях. Принаймні виділяють три місця її імовірного знаходження: на території прадавнього Софійського собору й однойменного монастиря, Межигірського Свято-Преображенського монастиря та на території княжого посаду міста Вишгорода. 
Щодо останнього місця, то перебування бібліотеки виглядає дуже логічним. Але досить дивовижно, що тільки у Вишгороді не зафіксовані та повністю не вивчені провали загадкового підземелля (яке, за свідченнями місцевих старожилів, неодноразово проявлялося у вигляді провалів у землі ) на противагу подібним науково зафіксованим на території монастиря Софії Київської, Межигірського монастиря, Києво-Печерської лаври, Церковщини. Їх навіть ніхто не намагався зафіксувати! 
 Чи існували підземні ходи, давні хранилища, господарчі льохи у Вишгороді? Якщо брати до уваги, що місто-фортеця мало шість рівнів захисту у вигляді захисних ровів та високих валів  (за твердженнями В. Антоновича та академіка Б. Рибакова) та відносилося до неприступних фортець – це  виглядає досить дивним. Відома багатомісячна облога міста у 1172-1173 рр. військовою коаліцією з двадцяти князів за участю союзних берендичів із Чорноклобуцького союзу племен, що  може додатково підтвердити думку про наявність у фортеці Вишгород великих за обсягом підземних комунікацій: підземних ходів, глибоких льохів, підземних хранилищ. В саме таких глибоких льохах або підземних ходах могла знаходитися не тільки їжа. На час довготривалої облоги вишгородської фортеці тут могла знаходитися і бібліотека князя Ярослава, тут могли бути у разі небезпеки надійно сховані святі мощі князів Бориса і Гліба під час руйнування міста татаро-монголами у 1240 році. 
До того ж досвід переховування у підземних комунікаціях стародавнього міста під час облоги  був чималий. Логічно припустити, що Великий київський князь Ярослав Мудрий, який активно працював останні роки свого життя у Вишгороді, не міг обійтись без архіву – бібліотеки, де могла знаходитися велика кількість необхідних рукописних писемних документів. Не міг же він кожного дня їздити до монастирської бібліотеки у Межигір’я чи Софію Київську? Достатньо велика кількість глиняних світильників, металевих та кістяних писал, знайдених на княжій горі, свідчить тільки одне – у Вишгороді домінувало писемне слово, тут багато писали, і місцеве населення було дуже освіченим.  Ярослав Мудрий помер 20 лютого 1054 року, але активне творення писемних джерел продовжувалось і надалі. 
У 1020 році відбулося перенесення нетлінного тіла князя Гліба з-під Смоленська і поховання поруч з князем Борисом. У тому ж самому 1020 році згоріла на вишгородській горі дерев’яна церква Святого Василя, де були поховані святі. Були відкриті мощі, почали відбуватися зцілення. 1026 року відбулося освячення нового дерев’яного п’ятибанного храму, побудованого за наказом Ярослава Мудрого. 1069 року – створення анонімним автором у Вишгороді видатного твору «Сказання про Бориса і Гліба». 1072 року відбулася остаточна канонізація князів Бориса і Гліба, перенесення мощів у новий кам’яний храм, який збудовано і освячено 20 травня 1072 р. сином Ярослава – князем Ізяславом Ярославичем. 
У цей самий рік, за участю вишгородського правителя Чудина, була прийнята нова редакція «Руської Правди». Перші юридичні документи Русі, як і подальша «Правда Ярославичів», «Сказання про Бориса і Гліба», імовірніше, були написані і зберігалися у Вишгороді. Але де? Пошук бібліотеки князя Ярослава, як і мощів князів Бориса і Гліба, на думку багатьох дослідників, мають знаходитися у Вишгороді. Їх виявлення – питання часу. Вишгородський історико-культурний заповідник, головною метою якого є збереження та дослідження історії, традицій українського народу та витоків української нації – постійно проводить дослідження охоронної зони заповідника. Директор Вишгородського історико-культурного заповідника Влада Литовченко, як справжній меценат та патріот української історії та культури, на найвищому державному рівні піднімає питання збереження історичної спадщини нашої держави, духовної екології. Без усвідомлення свого минулого і дбайливого до нього ставлення  жодне економічне зростання не має ніякої перспективи.
Місцева топоніміка (дослідження В. Ростовського) через століття все ж таки зберегла можливе місце знаходження найдавнішої  легендарної бібліотеки Ярослава – Сель гора. Саме з цієї гори відкривається один з найкращих краєвидів на Київське море. Це місце, де постійно відбувалися і відбуваються зсуви землі. Грунти в цьому районі дуже активні – внаслідок пустот під землею. Цікаво, що подібне явище фіксує активне зміщення та рух землі із камінням у напрямку ярів та Дніпра. Поряд є інші гори, але тільки одна має такі явища і назву. Наявність каміння допускає, що підземні хранилища були обкладені камінням і  плінфою. Чисельні фрагменти плінфи (давньоруської цегли), великі фрагменти керамічного посуду й амфор можна побачити і сьогодні між Сель і Баштовою горами. Наявність пристрою для виявлення пустот у майбутньому зможе підкорегувати археологічні пошуки і привести археологів до справжнього відкриття тисячоліття – легендарної бібліотеки князя Ярослава.

Вадим ПЕРЕГУДА, краєзнавець

Категорія: Вишгородщина | Переглядів: 34 | Додав: slovo
comments powered by Disqus